Немає великої таємниці, що з дитини, що вміє розумно поводитися з грошима, виростає доросла людина, що поводиться з грошима так само. Можна довго говорити, що шкільна освіта обов’язково давати дітям ці навички, та в більшості випадків поки це залишається на рівні бажань та планів. Проте не варто перекладати ці навички тільки на школу. Дорослі, що опікуються дитиною, також мають навчати її раціонально розпоряджатися грошима та відповідально ставитися до своїх витрат.
Для того, щоб навчити дитину розумно поводитися з грошима треба докласти більших зусиль, аніж просто подарувати їй скабничку-порося. Фінансова експертка та авторка книги “Kids and Money: Giving Them the Savvy to Succeed Financially” Джейн Перл вважає, що для фінансового добробуту в дорослому віці необхідно вчити людину з дитинства заощаджувати та витрачати з розумом. Вона ділиться кількома основними правилами, які слід опанувати кожній дитині з допомогою батьків.
Важливість відтермінованої винагороди
Дуже важливо навчити дитину розуміти зміст так званої відтермінованої нагороди. “Ти можеш отримати набагато більше, але потім.” Перл зазначає, що здатність чекати на отримання винагороди позитивно впливає на фінансовий добробут людини. А дослідження показують, що ця здатність – передумова для успіху в навчанні, бізнесі та спорті.
Джейн Перл пропонує допомогти дитині навчитися чекати задля отримання чогось насправді класного, склавши “план накопичення” для того, що вона хоче, й підсиливши його власними діями. Варто домовитися з дитиною про певні правила щодо накопичення. Скажімо, ви станете банком, який буде докладати певний процент до заощаджень дитини, але тільки з моменту досягнення узгодженої суми. Наприклад, тільки коли сума заощаджень сягає 200 гривень, дитина щомісячно отримує “процент”. Якщо ж частину грошей вона витрачає, то має накопичити знов стільки ж.
Сенс у тому, щоб привчити дитину ХОТІТИ заощаджувати, а не змушувати її це робити. Якщо силою примушувати дитину заощаджувати гроші, то тієї ж миті, як вона відчує певну свободу і відсутність контролю дорослих (скажімо, після закінчення школи), вона може радо і легко спустити все. Чи ж почати хаотично тринькати гроші. Просто тому, що нарешті вільно зможе це робити.
Різниця між “хочу” й “потрібно”
Цілком нормально, що ми всі чогось завжди хочемо. Але важливо розрізняти прості бажання та потреби. Можна кожного місяця обговорювати з дитиною запланований бюджет на необхідні йому речі (одяг, засоби з догляду, шкільне приладдя та спортивний чи музичний інвентар), необов’язкові витрати (іграшки, ігри,) та трохи для власних заощаджень. Наочно представлені витати дозволять дитині зрозуміти, що всі можливості для “хочу” випливають вже із залишку коштів після покриття пунктів “потрібно”.
Перл наводить з власного досвіду один з простих і досить цікавих способів для дітей вчитися бачити цю різницю. Якщо її син чує, як вона каже, що їй необхідна пара нових кросівок, то перепитує, чи їй дійсно ПОТРІБНА ще одна пара до вже наявних трьох. І вона закидає дрібноту до скарбнички “Спіймано!”. Так само робить він, якщо “спіймають” його. Аналізуючи слова дорослих, діти вчаться аналізувати свої бажання та реальні потреби. Тим паче, що до скарбнички мають віддавати свої гроші і вони.
Розуміння сутності компромісу
Коли дитина зрозуміла різницю між бажаннями й потребами, варто починати пояснювати їй сутність компромісу. “Ти не зможеш мати все, але цілком можеш обрати з того чи іншого”. Так, це теж спільна справа. Ви ж не здивовані, що ходити в магазин з дітьми корисно. Дорослі можуть постійно порівнювати ціни та обговорювати з дітьми, чому вони десь більші, а десь – менші. Ми можемо пояснювати дитині різницю між схожими товарами, а отже й пояснювати, чому іноді варто купити декілька штук дешевого товару А, але вибрати один дорогий товар Б.
Вміння відмовляти собі
Коли дитина вже трохи розібралася з пріоритетами та компромісами у витратах, набагато легше навчити її самоконтролю. Якщо батьки часто відповідають “Так” на її забаганки, то ризикують отримати залежну людину зі сформованим споживацьким поглядом. Якщо ж часто відмовляють, не сильно вдаючись до пояснень своїх рішень, то ризикують отримати дивне відчуття провини, бо ніби надто обмежують дитину в усьому.
Здається, що для батьків це гра, в якій виграш неможливий. Але варто згадати про бюджет, що спільно обговорюється з дитиною. Можна дати дитині можливість самій обирати те, як витратити гроші з пункту “хочу”. Навіть якщо кілька місяців дитина буде обирати варіанти, які їй самій потім здаватимуться безглуздими чи зайвими. Так на власному досвіді вона вчитиметься відмовляти собі в надлишкових забаганках заради цінних речей.
Критичне та скептичне ставлення до реклами
Надзвичайно важливо навчити дитину критично сприймати медіа, рекламу та тиск однолітків. Простих і дієвих способи два. Перший полягає в спільному аналізі реклам, що вам зустрічаються. Звертайте увагу дитини на ракурс, що візуально збільшує продукт. Чи на дикторів, що скоромовкою хвалять продукт – так швидко, щоб у вас не було жодної можливості сконцентруватися на його реальних якостях. Привчайте аналізувати мотиви, на яких намагається грати реклама.
Ну, а другий знадобиться тим, хто сам не надто успішний в першому – дорослим, яким самим часто не сила втриматися перед пропозиціями з реклами. Пояснюйте на власному гіркому досвіді дітям, на який саме гачок вас піймала реклама, та що з цього вийшло. Певно, усі дорослі мають пару історій про надзвичайно корисні диво-швабри чи суперкомпактні тренажери, реклама яких тиснула на природне бажання лінуватися чи швидко досягти бажаних результатів.
