Критерії оцінювання діалогічного мовлення
Обсяг діалогу визначається так:
Клас | Орієнтовна кількість реплік для двох учнів |
5-й | 6-7 реплік |
6-й | 7-8 реплік |
7-й | 8-10 реплік |
8-й | 10-12 реплік |
9-й | 12-14 реплік |
10-й | 14-16 реплік |
11-й | 16-18 реплік |
12-й | 18-20 реплік |
Примітка. Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).
Критерії оцінювання
Рівень | Бали | Характеристика складених учнями діалогів | ||
Початковий (Бали цього рівня одержу-ють учні, ус-піхияких у самостійному складанні діа-логу поки що незначні) | 1 | В учня виникають значні труднощі у підтриманні діалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру. | ||
| 2 | Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може. | ||
| 3 | Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково. | ||
Середній (Балів цього рівня заслуго-вують учні, які досягли певних результатів у складанні діалогу за двома-чотирма показниками з нескладної теми, але за іншими критеріями результати поки що незначні) | 4 | Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо. | ||
| 5 | Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержує елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо. | ||
| 6 | Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо. | ||
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які са-мостійно, у цілому вправно за більшістю кри-теріївсклали діалог з теми, що містить певну проблему, продемонстру-вали належну культуру спіл-кування, проте за деякими з критеріїв(від 2-х до 4-х) їх мовлення ще містить певні недоліки )
| 7 | Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержуються, але ще є істотні недоліки(за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо. | ||
| 8 | Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислі’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями(3-ма). | ||
| 9 | Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності і культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо. | ||
Високий (Балів цього рів-ня заслуговують учні, які проде-монструваливисоку культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; змогли зіставити різні погляди на той самий предмет, навести аргументи “за“ і “проти“ в їх обговоренні тощо)
| 10 | Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обгрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним з критеріїв можливі певні недоліки. | ||
| 11 | Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми(або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам. | ||
| 12 | Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми(або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові. | ||
|
|
|
|
Як вести діалог
1. Дотримуйтесь теми спілкування.
2. Використовуйте репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету.
3. Дбайте про те, щоб репліки діалогу були послідовними, доречними, грамотно оформленими.
4. Додержуйтесь правил спілкування (не перебивайте співрозмовника; заохочуйте його висловити власну думку ; зацікавлено й доброзичливо вислуховуйте його; висловлюйте незгоду з позицією іншого так, щоб не образити його).
5. Дотримуйтесь норм літературної мови (не дозволяйте собі говорити суржиком, уживати слова-паразити, часто повторювати одні й ті ж самі слова, називати людину займенниками він, вона).
Критерії оцінювання власного висловлення
Критерій | Змістовий вияв і композиційне оформлення критерію | Бали |
1. Теза | Учасник/ця вправно формулює тезу 2б. | 2 |
| Учасник/ця не формулює тези вправно 1б. | 1 |
| Учасник/ця не формулює тези взагалі або формулює тезу, що не відповідає запропонованій темі 0 б. | 0 |
2. Аргументи | Учасник/ця наводить принаймні два доречні й переконливі аргументи 2б. | 2 |
| Учасник/ця наводить принаймні один доречний аргумент. 1б. Аргументи дублюють один одного, у другому аргументі перефразовано зміст першого. 1б. Один з аргументів не є доречним стосовно сформульованої тези 1б. | 1 |
| Учасник/ця не наводить жодного аргументу або наведені аргументи не є доречними 0 б. | 0 |
3а. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва | Один з аргументів підкріплено принаймні одним розгорнутим, добре поясненим прикладом з художньої літератури чи іншого виду мистецтва2б. | 2 |
| Немає мотивації наведення прикладу. 1 б. Приклад не конкретизований через художній образ. 1б. У прикладі є фактичні помилки 1б. | 1 |
| Прикладу з літератури чи інших видів мистецтва немає або він не є доречним 0 б. | 0 |
3б. Приклад, що є випадком із життя або історичною подією | Учасник/ця наводить принаймні один доречний приклад із власного життя або подію з історії чи суспільно-політичного життя, що є конкретною, локалізованою в часі та просторі 2 б. | 2 |
| Немає мотивації наведення такого прикладу; він не конкретизований; у ньому є фактичні помилки 1 б. | 1 |
| Прикладу з історії, суспільно-політичного чи власного життя немає, або він не є доречним 0 б. | 0 |
4. Логічність, послідовність | Висловлення демонструє зосередженість на запропонованій проблемі, цілісний, послідовний і несуперечливий розвиток думки (логічність і послідовність викладу) 2б. | 2 |
| У роботі є порушення логічності, цілісності, послідовності й несуперечливості розвитку думки 1 б. | 1 |
| Логіки викладу, цілісності, послідовності й несуперечливості розвитку думки немає 0 б. | 0 |
5. Висновок | Висновок відповідає запропонованій темі й органічно пов’язаний із тезою, аргументами й прикладами 2б. | 2 |
| Висновок лише частково відповідає тезі або лише частково пов’язаний з аргументами та прикладами 1б. | 1 |
| Висновку немає; висновок не відповідає сформульованій у завданні відкритої форми з розгорнутою письмовою відповіддю тезі; висновок не пов’язаний з аргументами та прикладами 0 б. | 0 |
Під час оцінювання орфографічної і пунктуаційної нормативності роботи 2 (дві) негрубі помилки рахують як 1 (одну) грубу.
До негрубих зараховують такі помилки:
– у написанні великої літери в складних власних назвах;
– у випадках написання разом й окремо прислівників, утворених від іменників з прийменниками;
– у випадках нерозрізнення не/ні (не хто інший / ніхто інший …);
– у випадках, коли замість одного розділового знака поставлено інший;
– у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їхньої послідовності.
Негрубу орфографічну й негрубу пунктуаційну помилки не ДОДАЮТЬ І НЕ ЗАРАХОВУЮТЬ Як 1 (одну) грубу.
Систематичне порушення норм милозвучності (3 (три) і більше випадків порушення на одне з правил: у–в, і–й–та) рахують як 1 (одну) орфографічну помилку.
Пишемо твір-роздум
Я вважаю, …
По-перше, …
Наприклад,
По-друге, …
Нариклад,….
Отже,…..
«Спеціальні» слова й вислови для тези:
Я думаю,….
Я вважаю,…
Мені здається, що….
На мою думку,
На моє глибоке переконання,…
Моя точка зору на цю проблему така:…
Уявляємо опонента, який не погоджується з вами. Його потрібно переконати двома чіткими аргументами (доказами)
Приклад з літератури
Приклад з життя.
Висновок
ЗРАЗОК ТВОРУ-РОЗДУМУ
Чи потрібні кожному з нас кішка або пес?
Поряд із нами все своє життя мешкають тваринки. Я вважаю, що кожнісінькій людині потрібне таке сусідство.
По-перше, турбуватися про слабших - природна потреба людини, її життєва необхідність.
Наприклад, (наведіть приклад з життя)
По-друге, домашні улюбленці приносять спокій та радість.
Наприклад, (приклад з художнього твору)
Отже, без кішок і песиків наше життя буде неповноцінним. Не обділяймо ні себе, ні тваринок любов'ю й домашнім затишком.
Критерії оцінювання мовного та змістового оформлення есе
Критерії оцінювання змісту есе |
Бали | Критерії оцінювання мовного оформлення есе | Бали | |
Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів |
| Грамотність |
| |
|
| орфографічні, пунктуаційні, помилки | лексичні, граматичні, стилістичні |
|
Побудованому учнем (ученицею) тексту бракує зв’язності й цілісності, урізноманітнення потребує лексичне та граматичне оформлення роботи; теза не відповідає запропонованій темі; не наведено жодного аргументу. | 1 | 13 і більше |
9-10 і більше | 1 |
Побудоване учнем (ученицею) висловлення характеризується фрагментарністю, думки викладаються на елементарному рівні; потребує збагачення й урізноманітнення лексика і граматична будова мовлення; теза не відповідає запропонованій темі; наведені аргументи не є доречними; прикладу немає або він не є доречним. | 2 | 12 |
| 2 |
Учневі (учениці) слід працювати над виробленням умінь послідовніше й чіткіше викладати власні думки, дотримуватися змістової та стилістичної єдності висловлення, потребує збагачення та урізноманітнення лексика й граматична будова висловлення; теза частково відповідає запропонованій темі; наведений аргумент не випливає з тези; приклад не є доречним; висновок сформульовано нечітко. | 3 | 11 |
| 3 |
Висловлення учня (учениці) за обсягом складає дещо більше половини від норми й характеризується певною завершеністю, зв’язністю; чіткіше мають розрізнюватися основна та другорядна інформація; висновок лише частково відповідає тезі або не пов’язаний з аргументами; є недоліки за сімома показниками: посереднє розуміння теми; порушення послідовності побудови твору; рівень словникового запасу нижче середнього; відносна стильова єдність твору; не сформульовано вправно тезу; наведено один аргумент. | 4 | 9-10 |
7-8 | 4 |
За обсягом робота учня (учениці) наближається до норми, загалом є завершеною, тему значною мірою розкрито; не сформульовано вправно тезу; наведено один аргумент; приклад непереконливий; висновок лише частково відповідає тезі, не пов’язаний з аргументом та прикладом; трапляються недоліки за низкою показників (до шести): роботі властива поверховість висвітлення теми, не простежується основна думка, відносно струнка побудова твору, середній рівень словникового запасу, бракує стильової єдності. | 5 | 7-8 |
| 5 |
За обсягом висловлення учня (учениці) сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний; учень (учениця) наводить один доречний аргумент; наводить непереконливий приклад; висновок лише частково відповідає тезі або не пов’язаний з аргументами та прикладами; робота характеризується недоліками за п’ятьма показниками: помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий, учень (учениця) неточно добирає слова й синтаксичні конструкції. | 6 | 5-6 |
| 6 |
Учень (учениця) самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст, формулює тезу, яка відповідає запропонованій темі; наводить один доречний аргумент; вдало добирає лексичні засоби; висновок відповідає запропонованій темі; у роботі є недоліки (до чотирьох): відхилення від теми, порушення послідовності її викладу; висловлювання не завжди конкретне, просторовий виклад міркувань, не підкріплених фактичним матеріалом нелогічне розташування абзаців, переходи між ними не є вмотивованими; основна думка не арґументується. | 7 | 4 | 6 | 7 |
Учень (учениця) самостійно будує достатньо повне, осмислене висловлення, загалом ґрунтовно висвітлює тему, формулює тезу, що відповідає запропонованій темі; наводить один доречний аргумент; приклад не конкретизований; висновок відповідає запропонованій темі; трапляються недоліки за трьома показниками: невміння пов’язати предмет обговорення із сучасністю, не добирає переконливі докази для обґрунтування певного явища, відносне багатство словникового запасу, робота не відзначається різноманітністю та чіткістю слововживання. | 8 | 3 | 5 | 8 |
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст; формулює тезу, що відповідає запропонованій темі; загалом розкриває тему, висловлює основну думку; наводить один доречний аргумент; вдало добирає лексичні засоби; наводить один доречний приклад; висновок відповідає запропонованій темі; у роботі виявлені недоліки за двома показниками: тезу чітко не сформульовано, відсутність виразної особистісної позиції, належної її аргументації тощо. | 9 | 1+1 (негруба) | 4 | 9 |
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання, чітко формулює тезу; певним чином аргументує різні погляди на проблему, наводить два доречні й переконливі аргументи, приклади; неординарна побудова твору, робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, дотриманням стильової єдності й виразності тексту, але за одним із критеріїв допущено помилку; висновок відповідає запропонованій темі й випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів. | 10 | 1 | 3 | 10 |
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання; вправно формулює тезу; аргументовано, чітко висловлює власну думку, зіставляє її з думками інших, уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, наводить два доречні й переконливі аргументи для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; приклади конкретизовані; робота відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю; висновок відповідає запропонованій темі й випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів. | 11 | 1 (негруба) | 2 | 11 |
Учень (учениця) самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою та оформленням висловлення відповідно до мовленнєвої ситуації; повно, вичерпно висвітлює тему; вправно формулює тезу; аналізує різні погляди на той самий предмет, наводить два доречні аргументи, використовує набуту з різних джерел інформацію для розв’язання певних життєвих проблем; приклади переконливі, конкретизовані; цілісний, послідовний і несуперечливий розвиток думки (логічність і послідовність викладу); висновок відповідає запропонованій темі й органічно випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів; робота відзначається багатством слововживання та художньою цінністю. | 12 | – | 1 | 12 |
Пишемо вільне есе
Пиши те, що тобі цікаве.
Будь вільним/вільною!
Будь щасливим/щасливою!
33
ЗРАЗОК ЕСЕ
Одягну вишиванку
Загляну до бабусиної скрині. А що там? Цілі скарби.
Обережно беру тонку білу сорочку. Це вишиванка. Цікаво, скільки разів бабуся її одягала? Чи тільки у свято? Тулю до обличчя тканину, вдихаю пахощі трав, уявляю, якою гарною була бабуся у дівоцтві…
Одягнуся перед люстерком, помилуюся. Гарно ж як! Берегтиму цей витвір як пам'ять про наш рід і невмирущі традиції українців.
Критерії читання віршів напам’ять
І. Початковий рівень:
1 бал - Учень монотонно читає напам'ять лише окремі фрази художнього тексту.
2 бали - Учень невиразно читає напам'ять невеличкий фрагмент рекомендованого для вивчення твору.
3 бали - Учень читає напам'ять недостатній за обсягом уривок твору зі значною кількістю фактичних мовленнєвих помилок.
ІІ. Середній рівень:
4 бали - При читанні напам'ять твору учень допускає значну кількість помилок різного характеру.
5 балів - Учень читає вивчений напам'ять твір зі значними змістовими неточностями, порушеннями правил техніки мовлення.
6 балів - Учень читає напам'ять художній твір з окремими орфоепічними та змістовими огріхами.
ІІІ. Достатній рівень:
7 балів - При читанні напам'ять твору учень правильно, чітко передає зміст твору, але виконує його невиразно, монотонно.
8 балів - Вивчений напам'ять твір учень читає з окремими декламаційними огріхами.
9 балів - Учень виразно читає напам'ять вивчений твір, але час від часу допускає змістові неточності.
ІV. Високий рівень:
10 балів - Учень виразно, без помилок та неточностей декламує твір напам'ять.
11 балів - Вивчений напам'ять твір учень декламує, виявляючи індивідуальне розуміння тексту, своє ставлення до прочитаного.
12 балів - Читання напам'ять твору учнем відзначається високим рівнем артистизму, мовленнєвої вправності. Учень виявляє особисте ставлення до прочитаного, може сформулювати і висловити своє «надзавдання» (мету) читання твору.
Читаю поезію напам’ять
Зважаю на розділові знаки.
2. Пам’ятаю про силу голосу.
3Чи правильно я наголошую слова?
Чи виділяю слова логічним наголосом?
4.Передаю емоції та почуття голосом . Виявляю ставлення до прочитаного. Читаю, як актор.
Анкета для батьків учнів 9 клас«Профорієнтація»
1. Чи обговорювали Ви з сином (донькою) навчальний заклад для продовження освіти після 9 класу?
а) Так;
в) ні;
2. Який шлях здобуття освіти Ви рекомендуєте своїй дитині?
а) навчання в 10— 11 класах школи;
б) ПТУ;
в) ВНЗ;
3. Чи збігається Ваша
рекомендація з думкою Вашої дитини?
а) повністю збігається;
б) в
основному збігається;
в)
не збігається;
г)
не знаю.
4. Як Ви готуєте свою дитину до майбутньої трудової
діяльності?
а) розповідаєте про свою професію і трудові
традиції сім'ї;
б) рекомендуєте літературу, враховуючи інтереси
дитини;
в) радите обрати секцію, гурток, факультатив, курси
за вибором;
г) ніяк,
нехай обирає сам (сама), що йому подобається;
д) інше
(вкажіть, що саме) ___________________________________
___________________________________________________________
5. Яку
участь Ви взяли б у роботі школи для підготовки дітей до вибору професії?
а) організували б екскурсію на своє підприємство;
б) виступили б із бесідою, розповіддю про свою
професію;
в) супроводжували б дітей на Дні відкритих дверей
до навчальних закладів;
г)
організували б індивідуальне шефство, наставництво.
д) інше
(вкажіть, що саме) ___________________________________
___________________________________________________________
6. Чи вважаєте за необхідне займатися Вашій
дитині з репетитором?
а) так;
б) ні;
в)
важко знайти репетитора;
7. Чи достатньо у Вас знань, щоб надати дитині
кваліфіковану допомогу у виборі професії?
а) так;
б) не
вистачає спеціальних знань і профорієнтації;
в) не замислювався.
8. Як Ви підвищуєте рівень знань і вмінь в
галузі сімейного виховання, профорієнтації?
а) читаю
спеціальну літературу;
б)
консультуюсь у педагогів;
в) відвідую
батьківські збори;
г) не
займаюся педагогічною самоосвітою.
9. Що, на Ваш погляд, необхідно зробити педагогам і батькам для поліпшення підготовки учнів до майбутньої трудової діяльності?
«Схильності та інтереси дитини у виборі професії»
Завдання: показати
батькам значення раннього визначення професійних нахилів та здібностей
десятикласників; формувати у батьків розуміння значення самостійного вибору майбутньої
професії підлітками.
Питання для обговорення: аналіз ставлення десятикласників до вибору майбутньої професії;
значення схильностей і здібностей у виборі професії; вплив сім'ї на майбутній
вибір професії.
Підготовча робота:
Приблизно за тиждень до батьківських зборів учні 9
класу заповнюють наступні дві анкети:
Анкета №1.
1.
Вибрав(а) я професію чи ні
2.
Залежить моє майбутнє від вибору
професії
3.
Чи вплинуло думка батьків на мій
вибір
Анкета №2 «5 основних напрямків професійної
діяльності» (наведена у ході зборів).
Оформлення: Епіграф на
дошці: «Професія - це тягар, що переходить у радість». Анкети
для батьків «5 основних напрямків професійної діяльності». Пам'ятка для батьків
щодо вибору професії.
Хід зборів
Слово класного керівника 1. Шановні мами і тата!
Є два способи вибору професії. Перший спосіб -
метод проб і помилок, коли людина йде наосліп, пробуючи себе у різних
сферах діяльності, поки не знайде ту єдину професію, яка буде приносити йому не
тільки засоби до гідного існування, але
і радість праці. На це може піти половина людського життя.
Інший шлях - вивчення себе, своїх інтересів,
нахилів, властивостей нервової системи, мислення, пам'яті, уваги - всього того,
що знадобиться кожній людині у виборі тієї чи іншої професії. Одержавши знання
про себе, можна познайомитися зі світом професій, дізнатися свої можливості в
обраній професії і вимоги професії до людини.
Є ще третій шлях - шлях вибору професії своїх
батьків, дідів і прадідів. Він можливий у тому разі, якщо це традиція родини,
яка дбайливо зберігається і передається з покоління в покоління. Для того щоб
покоління були вірними традиції вибору професії, потрібно багато складових. Але
головне - ставлення дорослих до своєї професії, закоханість у свою справу.
Перша серйозна життєва проблема, з якою стикаються
старшокласники, - це вибір майбутньої професії. Питання «Ким я буду?» задає
собі кожна молода людина. І тут головне - не розгубитися, зорієнтуватися і
зробити правильний вибір, відповідний інтересам, здібностям, можливостям,
ціннісним установкам, і, нарешті, вимогам, які висувають професії до
особистості кандидата. Правильно зроблений старшим підлітком вибір - це початок
шляху до успіху, самореалізації, психологічного і матеріального благополуччя в
майбутньому.
Питання професійного самовизначення починає
усвідомлюватися учнями вже в 14-15 років. Згідно щорічно проводяться фахівцями
Центру діагностики та консультування соціологічних досліджень щодо виявлення
професійних намірів близько 60-70 % учнів 10 класів вказують на необхідність
отримання більш точних відомостей про середні спеціальні та вищі професійні
заклади, приблизно 50% школярів відзначають необхідність проведення досліджень
з метою виявлення професійно важливих якостей.
Таким чином, більшість учнів старших класів не
мають достатніх знань про себе і не володіють необхідними відомостями про
існуючі варіанти реалізації своїх професійних намірів.
2. Бесіда з батьками.
Можливі варіанти запитань.
- Чи обговорювали ви з дитиною його професійне
майбутнє?
- Чи ви говорили з ним про можливі шляхи
продовження освіти?
- Чи ви довіряєте дитині самостійно зробити
професійне самовизначення?
- Чи вважаєте ви, що вибір майбутньої професійної
діяльності вашої дитини практично повністю залежить від вас (вашої думки, ваших
можливостей)?
- Чи знаєте ви, які професії у найближчому
майбутньому будуть затребувані на ринку праці?
3.Суттєву роль у виборі професії відіграє
психологічний тип людини, про яких я вам, шановні батьки, зараз нагадаю.
Слухаючи мене, постарайтеся визначити тип вашої дитини.
Отже, психологічні типи людини
Сангвінік
Врівноважений, рухливий тип. Його нервова система
відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою і значною
рухливістю. Сангвінік - людина швидкий, легко пристосовується до мінливих умов
життя. Його характеризує висока опірність труднощам життя.
Холерик
Неврівноважений тип з переважанням збудження. Його
нервова система характеризується, крім великої сили, переважанням збудження над
гальмуванням. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає
самовладання; він запальний і нестриманий.
Флегматик
Врівноважений, інертний тип. Його нервова система
також характеризується значною силою і рівновагою нервових процесів поряд з
малою рухливістю. Флегматик - спокійний і повільний людина, не схильний до
зміни свого оточення; добре чинить опір сильним і тривалим подразникам.
Меланхолік
Люди, які належать до цього типу, характеризуються
слабкістю обох процесів - збудження і гальмування, погано пручаються впливу
сильних позитивних і гальмівних стимулів. Меланхоліки легко поранити, він
гостро реагує на зовнішні події та глибоко їх переживає. Йому складно стримати
ці переживання, вони ніби вихлюпуються назовні. Меланхоліки дуже (іноді навіть
надмірно) вразливі і емоційно вразливі.
4. Ваші діти заповнювали анкету з вибору професії.
Анкети дітей я вам віддавати не буду, так як зараз ви теж заповніть таку ж.
Прийшовши додому, попросіть дитину показати вам його результати і порівняйте зі
своїми.
Батькам видаються анкети.
Анкета «5 основних напрямків професійної діяльності».
Людина
- природа |
Людина
- техніка |
Людина
- людина |
Людина
- знакова система |
Людина
- художній образ |
Людина - людина -
всі професії, пов'язані з вихованням, обслуговуванням, навчанням людей,
спілкуванням з ними. До цієї групи належать усі педагогічні та медичні професії,
професії сфери послуг офіціант, продавець, лікар, секретар, педагог загального
профілю, вихователь.
Якості: товариськість, емоційна стійкість,
організаторські здібності
Людина - техніка - всі професії, пов'язані з утворенням,
обслуговуванням і експлуатацією техніки. Це такі професії як:
інженер-конструктор, автослюсар, системний адміністратор, автослюсар,
верстатник, електрик, слюсар, оператор, токар, монтажник конструкцій,
радіомеханік, інженер-технолог, водій.
Якості: здібності до геометрії, фізики, просторову
уяву, технічний склад мислення, схильність до практичної праці.
Людина - художній образ" - всі професії, пов'язані з створення,
копіювання, відтворення і вивченням художніх образів. До цієї групи відносяться
такі професії як: художник, актор, співак, реставратор, мистецтвознавець,
диктор, архітектор, швачка-модельєр, маляр, копіювальник малюнків, композитор,
письменник.
Якості: наочно-образне уявлення, яскрава уява, схильність
до творчості, гнучкість почуттів, розвиненість функціональних здібностей (слух,
зір, мова, смак тощо).
Людина - природа" - всі професії, пов'язані з вивченням,
охороною і перетворенням природи. До цієї групи відносяться такі професії як:
ветеринар, садівник, агроном, еколог, лісник, рільник, тваринник, ветеринарний
лікар, геолог, агроном, зоотехнік.
Якості: спостережливість, стійкість уваги, схильність
до обліку спостережень, потреба в руховій активності.
Людина - знакова система - всі професії, пов'язані зі створенням і
використанням знакових систем (цифрових, буквених, нотних). До цієї групи
відносяться перекладачі художніх та технічних текстів, аналітики, фінансист,
економіст, плановик, кресляр, коректор, складач, стенографістка, друкарка,
програміст, бухгалтер, вчений-теоретик.
Якості: здатність до алгебри (абстрактне мислення),
стійкість уваги, схильність до узагальнень, до малорухомої роботи
(посидючість).
Хочеться сказати про те, що виражений у студентів
інтерес до професій типу «людина-людина» відображає особливості перехідного
віку, коли міжособистісне спілкування і сфера відносин стають у центрі уваги
учнів. У зв'язку з чим, говорити про те, що даний вибір є остаточним,
передчасно.
Однак багато підлітків вже мають уявлення про те,
ким хотіли б стати по професії і можуть обґрунтувати свій вибір.
Широкий спектр професій різних типів свідчить про
хорошу обізнаність учнів щодо сучасних професій та їх специфіку, але близько
чверті підлітків в кожному класі сумніваються у своєму виборі або не можуть
його зробити, що підтверджує актуальність проведення профорієнтаційних занять з
навчаючим.
Як показують отримані результати, які вивчаються в
даному віці ще слабо уявляють собі своє професійне майбутнє. Насамперед, це
пов'язано з тим, що вибравши цікаву для себе професію, учні слабо уявляють собі
специфіку майбутньої роботи.
5. Підведення підсумків батьківських зборів (класний керівник узагальнює інформацію, формулює
висновки, дякує батькам за участь).
Наприкінці зборів приймається рішення,
вислуховуються думки батьків по темі. Кожному батькові видається пам'ятка.
Пам'ятка для батьків щодо вибору професії
Шановні татусі й мами!
1. Дайте дитині право вибору майбутньої
професії.
2. Обговорюйте разом з ним можливі «за» і «проти»
обраної ним професії.
3. Розглядайте вибір майбутньої професії не тільки
з позиції матеріальної вигоди, але і з позиції морального задоволення.
4. Враховуйте у виборі майбутньої професії
особистісні якості дитини, які необхідні їй в даній спеціальності.
5. Якщо виникають розбіжності у виборі професії,
використовуйте можливість порадитися з фахівцями-консультантами.
6. Не тисніть на дитину у виборі професії, інакше
це може обернутися стійкими конфліктами.
7. Підтримуйте дитину, якщо у неї є терпіння і
бажання, щоб її мрія збулася.
8. Якщо ваша дитина помилася у виборі, не картайте її
за це. Помилку можна виправити.
9. Якщо ваша дитина рано захопилася якоюсь
професією, дайте їй можливість підтримувати цей інтерес з допомогою літератури,
заняття в гуртках і т. д.
10. Пам’ятайте, що діти переймають традиції ставлення до професії своїх батьків!
Як підтримувати соціальні навички вашої дитини під час карантину: поради для батьків
Через поширення коронавірусу урядовці та медичні працівники закликають всіх залишатися фізично віддаленими та уникати соціальних зборів понад 10 людей. Проте батьки повинні допомогти дітям розвинути соціальні навички навіть на час карантину.
Адже дорослі за роботою не завжди знаходять час для спілкування з дітьми, тож тепер для цього ідеальний час, пише Mind Body Green.
Соціальні навички – це життєві навички, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що є важливим для психічного та фізичного здоров'я. Тому батьки мають допомогти дітям відчути соціальний зв’язок навіть без ігор з іншими малятами та прогулянок.
Нижче наведені кілька методів спілкування зі своєю сім’єю, що дозволять малечі засвоїти основні соціальні навички:
Снідайте, обідайте та вечеряйте разом
Сімейні прийоми їжі – це час, коли діти та дорослі можуть емоційно зблизитися та насолоджуватися розмовою один з одним. Запитайте у своєї дитини, чим вона займалася протягом дня та що їй сподобалося, а що засмутило.
Поговоріть про ставлення дитини до інших членів сім’ї. Якщо вона образила когось, то скажіть, щоб малеча поставила себе на місце цієї людини і перепросила.
Кажіть дитині, якщо вона робить щось неправильно / Фото Unsplash
Кажіть дитині, якщо вона робить щось неправильно / Фото Unsplash
Сприяйте дискусіям
Створення взаємної бесіди з дискусіями та активним обговоренням – це ключовий соціальний навик. Введіть з дитиною розмови на тему спорту, улюбленої події чи планів на майбутнє. Кожен раз, коли дитина заводить тему, ви можете аргументувати власні думки та пропозиції тощо. Це дасть дитині наочне уявлення про те, як розвивається розмова, якщо кожен коментар спирається на аргументи.
Навчайте дитину гідно вигравати та програвати
Часто програші бувають важкими для деяких дітей. Коли емоції посилюються, вони, як правило, засмучуються чи починають плакати, або якщо виграли – вихваляються своєю перемогою перед іншими.
До теми! Як убезпечити сім’ю та чи можна гуляти з дітьми: відповіді на питання батьків про коронавірус
Радимо батькам під час гри помічати сигнали від дитини, які можуть служити попереджуючими ознаками перебільшеної емоційної реакції.
Якщо ви бачите, що дитина стає емоційнішою, то перервіть її і призупиніть гру. Дайте малечі заспокоїтися та повернути попередній емоційним стан, нагадуючи їм, що вони мають контролювати ситуацію.
Навчайте співпереживанню та розумінню інших
Багато дітей намагаються достукатися до інших і відчувають себе ніяково. Проте навіть у часи фізичної відстані, діти повинні вміти простягнути руку допомоги чи співпереживати іншим.
Вчіть дітей доброті та співпереживанню / Фото Unsplash
Допоможіть дитині написати лист чи зателефонувати одноліткам чи дідусеві з бабусею та поспілкуватися з ними. Особливо якщо ваші діти хвилюються з приводу глобальної пандемії. Батьки мають поговорити з ними та допомогти вгамувати їх тривогу.
Вчіть дітей доброті та співпереживанню / Фото Unsplash
Епідемія коронавірусу: школа на карантині - що робити батькам?
Тритижневий карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнив життя батькам, які працюють. Дитсадки та школи закрили, а сидіти вдома з дітьми нікому.
З 12 березня по 3 квітня в Україні діє карантин у навчальних закладах. Мета такого заходу - не дати поширитися новому коронавірусу SARS-CoV-2. У столиці всі навчальні заклади тимчасово переведені на дистанційну форму освіти. Під час карантину діти дивитимуться по інтернету відеоуроки та надсилатимуть вчителям зроблене завдання.
Тема карантину в школах та дитячих садках стала головною у батьківських чатах та групах в інтернеті. Деякі батьки в розпачі: через роботу їм буде складно залишитися вдома з дитиною, тож доведеться залишати її саму; хтось нарікає на проблеми з роботодавцями, які не знають, як організувати й оплатити роботу працівникам. Але є й такі батьки, котрі радіють, що тепер можуть більше часу провести разом з дітьми.
Викручується, хто як може
Хоча школи та дитсадки закрили не всі міста, більшість батьків таки зіштовхнулась з цією проблемою. Киянка Ольга Литвиненко, мама трьох дітей різного віку, один із яких - дошкільного віку, не впадає у відчай: старші діти під час карантину наглядатимуть за меншим. "Старші взялися не тільки за молодшим наглядати, але і вчити його читати. Склали попередній план, що мають зробити за тиждень. Будуть разом ходити гуляти. Я втішена", - каже Ольга.
Інша мама дошкільняти, Вікторія Яшкіна, із сумом констатує, що після закриття дитячого садочку їй доведеться взяти роботу додому і доглядати доньку, допоки не закінчиться карантин. "Буде складніше, якщо буде нагальна потреба десь із кимось зустрітися. Але тоді підключатимемо тата або проситимемо когось із бабусь та дідусів допомогти", - каже Вікторія.
Таких батьків, як Вікторія, багато. Але оголосивши карантин у навчальних закладах, представники влади так і не розтлумачили, як бути з роботою і чи захищені робітники в таких випадках. "З батьками й дітьми будемо дивитися й говорити вже по мірі того… Є законодавчі процедури, як діяти під час карантину. Так і будемо діяти згідно з чинним законодавством", - тільки і сказав прем'єр-міністр Денис Шмигаль під час пресбрифінгу, на якому був оголошений карантин в Україні.
Законодавче регулювання роботи в карантин
Адвокатка однієї з київських юридичних фірм Валерія Гудій розказала DW, що, згідно з трудовим законодавством України, батьки можуть залишатися вдома разом з дітьми у кількох випадках: під час відпустки для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку чи шестирічного віку, якщо є медичні показання; також може бути лікарняний у зв'язку з хворобою дитини, відпустка, в тому числі для жінок з двома дітьми й більше віком до 15 років, та відпустка без збереження заробітної плати. У ситуації, що склалася, Гудій радить батькам на період карантину брати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років, що передбачено законом про відпустки.
Однак чи підуть на таке батьки: не отримувати зарплатню й сидіти з дитиною на карантині, враховуючи те, що він може бути продовжений? Аби не позбавляти себе заробітку на період відпустки, юристка радить працівникові звертатися до роботодавця з проханнями - як з особистими, так і колективними - аби він надав можливість працівникам з дітьми скоротити робочий день, працювати дистанційно вдома, встановити гнучкий графік роботи.
Компаніям Гудій рекомендує розробити плани робіт у зв'язку зі встановленим карантином, передбачати можливість переведення співробітників, яким необхідно доглядати за дітьми на час карантину, у позмінний режим роботи або в режим роботи, більш зручний для нього. Це ж саме рекомендувала керівникам підприємств та організацій зробити і Федерація профспілок України.
Дистанційна робота
Деякі державні установи та компанії вже почали запроваджувати подібне. Так, міністерство закордонних справ України (МЗС) запропонувало співробітникам працювати дистанційно. Водночас керівник має право викликати співробітника на робоче місце, якщо у цьому існує термінова потреба. "Хто у період карантину у дитсадках та школах не може залишити дитину до 14 років вдома, зможе прийти з нею на роботу. Ми виділимо в МЗС окреме приміщення, де діти зможуть побути з книжкою чи гаджетом (хоча краще з книжкою)", - написав глава МЗС України Дмитро Кулеба у соціальній мережі Facebook.
У НАК "Нафтогаз" вирішили, що всі співробітники з малолітніми дітьми будуть працювати вдома під час карантину і їм виплачуватиметься заробітна плата. "Ваше робоче місце буде визначене вдома до завершення карантину або зміни обставин", - звернувся до своїх співробітників голова компанії Андрій Коболєв.
Багато хто з батьків, аби не мати проблем з роботодавцями, вирішили відправити дітей на відпочинок "до бабусі в село". "Там свіже повітря, бабуся завжди нагодує, проконтролює. Інтернет у селі є, то буде дистанційно навчатися", - написала у жіночому формі мама п'ятикласниці з Києва.
Психологічно важкий період
Дитяча та сімейна психологиня Оксана Сашенко зауважує, що такий довготривалий карантин є доволі важким випробуванням як для батьків, так і для дітей. Адже їм доведеться багато чого опановувати самостійно, а зробити це учням молодшої школи доволі складно. За її словами, діти 1-4 класів можуть перебувати самі вдома, якщо батькам потрібно працювати, не більше однієї чи трьох годин на день. "Бути більше дітям без батьків психологічно важко. У дітей з'являється тривожність, - каже Сашенко. - На жаль, саме під час карантинів стається найбільше травмувань дітей, якщо вони залишаються без нагляду".
Дітей середньої школи можна залишити вдома самих на довший період, але, радить далі Сашенко, обов'язково треба проговорити правила безпеки, приготувати їм їжу та разом придумати план роботи на день, аби їм не було нудно. "Діти можуть спокійно бути шість годин вдома, але їм треба настільні ігри, кросворди, книжки й - дозовано - гаджет", - каже психологиня.
Сашенко наголошує, що найскладніше під час карантину буде батькам дошкільнят. Адже їх не можна лишати без нагляду, і в цей час доведеться працювати. Сашенко радить батькам використовувати психологічний прийом "капелюх". "У малюків важко з критичним мисленням, тому якщо мама вдома, то вона має гратися і приділяти увагу. Під час роботи вдома це не можливо. Тож, встановіть, наприклад, таке правило: якщо мама надягає капелюха, то вона на роботі і не може гратися, коли капелюха знімає, то знову мама", - каже психологиня. За її словами, особливо важливо зберігати рівновагу і теплі стосунки, адже робота вдома вносить деяке роздратування, батьки втомлюються, оскільки доводиться багато разів переключатися з дитини на роботу й навпаки.
А от підприємиця та мама двох маленьких дітей Надія Комар вирішила, що карантин використає на користь своєї сім'ї. Вона збирається відкласти всі справи і на три тижні зануритися цілковито у виховання дітей. "Я збираюсь зробити з дітьми все, що давно відкладала, й насолоджуватимусь материнством. Звісно, до всього, що не зможу робити на карантині, підключатиму чоловіка", - каже Надія. Вона переконана, що випробування епідемією нового коронавірусу допоможе змінити взаємовідносини та роботу інституцій на краще.
Доброго дня, дорогі батьки!
Ця сторінка мого блогу для вас. Усі батьки хочуть , щоб їхні діти були здоровими, слухняними , аби добре вчилися, і, зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато залежить здійснення цих ваших мрій, сподівань від вас самих, від нас, дорослих. Напевно, кожен із батьків хоча би раз задавав собі запитання: "А чи правильно я поступаю? Чи хороший я батько, чи хороша я матір для своєї дитини?" Спробуємо потрудитись над створенням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є. Можна жити поряд в одній квартирі і бути для дитини чужим. Ми хочемо, щоб наші діти були щасливими. Якщо ви бачили старий фільм "Доживемо до понеділка", то неодмінно пам'ятаєте зміст твору на тему "Що таке щастя?", який написав головний герой. Твір з п'яти слів: "Щастя - це коли тебе розуміють". Зрозуміти дитину, допомогти їй цьому світі, іноді жорстокому, безжальному - завдання батьків. Це непросто... Але можливо, якщо потрудитись. Адже виховання дитини - це важка праця. "Ми відповідаємо за тих, кого приручили" - так казав Лис у казці Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц". Ми відповідаємо за тих, кого привели у цей світ...Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так, щоб дитина у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити на цій сторінці.
Десять заповідей для батьків
Анкети для батьків
Батьківські збори – тренінг
"Книга в житті дитини"
1. Показати батькам значення книги, літератури у вихованні дітей.
2. Розвивати у батьків інтерес до формування у дітей бажання читати.
3. Розкрити деякі шляхи формування читацького інтересу у дітей в родині.
Тривалість: 45-50 хвилин
Обладнання і матеріали: аркуші паперу, ручки, кольорові фломастери, стікери, скотч.
- індивідуальні запрошення для батьків;
- ватман з малюнком книги «Наші правила»;
- листки з правилами;
- ватман «Наші очікування» із зображенням портфеля, м’ясорубки, кошика для сміття;
- інформаційні картки;
- картки з питаннями;
- буклети «Як дитину подружити з книгою»;
- виставку дитячих книжок.
Стартові завдання - 5-10 хвилин
Лекція вчителя - 5 хвилин
Робота в групах - 15-20 хвилин
Зворотній зв'язок -10 хвилин
Прощання - 5 хвилин
1. Знайомство
Вчитель пропонує кожному учаснику по черзі назвати своє ім’я і продовжити речення: «Якби я був (була) книгою…».
Вчитель: - Яка б чудова вийшла бібліотека! Скільки цікавих і корисних книг було б у ній!
2. Правила
Вчитель: - Пропоную створити спільну книгу, де ми зазначимо правила проведення наших зустрічей. Це книга «Наші правила». Дозвольте, я зачитаю деякі з правил. Ті, які ви вважатимете прийнятними, ми «запишему» в нашу книгу.
1) Поважати думки один одного.
2) Перебивати промовця, якщо хочеться висловитись.
3) Бути пасивним спостерігачем.
4) Бути активним і зацікавленим.
5) Право першості голосу за принципом добровільності.
6) Посміхатися.
7) Не критикувати.
8) Зневажливо ставитись до решти учасників.
9) Дотримуватись регламенту.
Вчитель: - Ви можете запропонувати і свої правила, які ми внесемо в нашу книгу.
3. Очікування
Батькам роздаються стікери, на яких вони запишуть свої очікування від зборів-тренінгу і залишать при собі до кінця зустрічі.
4. Інформаційна довідка. Лекція вчителя «Роль книги у вихованні дитини»
Засоби масової інформації впливають на наших дітей кожного дня близько 3-5 годин. Вони приховують у собі загрозу не лише для здоров’я дитини, а й для її психічного та інтелектуального розвитку.
А хто з нас не мріє бачити своїх дітей здоровими і щасливими? Хто не хоче навчити свою дитину тому, як досягти успіху? Для цього передусім і потрібно маленькій людині навчитися читати і полюбити книжку.
Ростити читачів… «Для чого?» - спитаєте ви. В нашу еру інформаційних технологій, тотального наступу Інтернету і телебачення екран стає чи не головним вихователем дитини. Дитина дивиться все підряд – рекламу, бойовики, фільми жахів, «мильні опери», безглузді комедії для дорослих. Бо, на жаль, гарних, яскравих, пізнавальних програм для дітей вкрай мало або ж зовсім нема. І дитина поглинає непотріб, наче губка.
Наслідки цього стають все більше очевидними. Ось деякі з них.
1. Відставання у розвитку мовлення, бідність і примітивність мови дітей.
2. Багатьом дітям важко сприймати інформацію на слух – вони не можуть утримувати попередню фразу і зв’язувати окремі речення. Їм необхідна постійна зовнішня стимуляція, яку вони звикли отримувати з екрану.
3. Різко знижується здатність до фантазії та творчої активності. Вони втрачають здатність чимось зайняти себе, віддаючи перевагу кнопці: натиснув – і все готово, є нова розвага і забавка.
4. Підвищилась дитяча агресивність і жорстокість. Підлітки знущаються і б’ють однолітків не заради досягнення якоїсь мети або через розбіжності у поглядах, а тому, що в душі порожнеча і хочеться гострих вражень.
Звичайно, викреслити зовсім телевізор і комп’ ютер з життя дитини ми не можемо. Треба просто обмежити час спілкування з ними. Де ж і в чому шукати заміну їм? Гарна книга – і вихователь, і вчитель, і друг! Хіба не цьому вчили нас в дитинстві? Цьому треба вчити і наших дітей. Прилучаючи дитину до книги, ми робимо більш важливу справу:
- захищаємо її душу;
- наснажуємо розум і серце;
- спонукаємо до самопізнання;
- сприяємо творчій самореалізації особистості, стійкості в різних життєвих ситуаціях.
Поки дитина маленька, ми із задоволенням читаємо їй. Та ось малюк пішов до школи, навчився читати і ми з полегшенням зітхаємо. І це зовсім неправильно. В цей період особливо необхідно обговорювати з дитиною прочитане, задовольняти її потребу в усіх «Чому?», які виникають в процесі читання. А яка важлива роль батьків при виборі книг для читання! Адже саме неправильний вибір книги – недостатнє розуміння того, про що йдеться у творі, невідповідність твору віковим особливостям дитини тощо – стає причиною згасання інтересу до книги і читання взагалі.
Які ж шляхи існують, щоб зацікавити дитину читанням і разом з нею вирушити у мандрівку сторінками книг? Про це ви дізнаєтесь на наступному етапі нашої зустрічі.
5. Робота в групах «Коло знань»
Об’єднання в 4 групи ( І – «Буква», ІІ – «Слово», ІІІ – «Речення», IV – «Текст» ).
Визначення волонтерів за кольорами- синій, жовтий, зелений.
Завдання групам: Опрацювати інформаційний матеріал, поданий на картках, протягом 4-5 хвилин. По сигналу вчителя: «Сині волонтери!», вони переходять в іншу групу по колу і переповідають інформацію своєї групи. По сигналу: «Жовті волонтери!», вони переходять в наступну групу і повідомляють інформацію, яку щойно почули від синіх волонтерів і т. д.
Картка 1.
Потрібно знайти «ключик», який відкриє шлях до книги.
Постійно читаючи разом з дитиною, ви обов’язково помітите, які книги вона любить більше, які краще розуміє. Якщо ваша дитина поки що читає лише комікси або розважальні видання – не поспішайте критикувати. Пам’ятайте – дитина читає! Шукайте позитивні і ефективні шляхи просування до її душі більш значущих книжок. На допомогу вам прийде вчитель, вихователь або бібліотекар.
Картка 2.
Організовуйте вечори сімейного читання.
Такі читання беруть початок в народній педагогіці. Прикладом цього може стати сім’я Шевченків, де голова роду –Тарасів дід Іван читав вголос домашнім «Євангеліє», Святе письмо. Хоча зрілий Тарас Шевченко і зневірився в Богові, все ж яким допитливим, начитаним був цей чоловік!
Уявіть вечір: вся сім’я в одній кімнаті, де затишно і спокійно. Один або по черзі рідні люди вголос читають книжку. Якщо дитина бажає, дозвольте їй часом запрошувати на такі вечори друзів. А, можливо, і вашу дитину якось запросять інші родини на вечори свого домашнього читання.
Картка 3.
Допомагайте дитині вести «Читацький щоденник», який сприяє розвитку читацьких умінь - розуміти твір, переказувати його, співчувати героям або визначати їх позитивні та негативні риси. Можна вести «Словничок», куди дитина буде заносити нові слова, які зустріла в книзі. Помагайте розтлумачити слово, показати предмет або явище, яке позначене цим словом.
Показуйте дитині зацікавленість його читанням. Інколи корисно «прикинутись», що для вас теж є новим відкриттям те, що дізналася з книги дитина. Оцінюйте в дитячому читанні не правильність або швидкість, а наполегливість і бажання читати.
Картка 4.
Обговорюйте з дитиною прочитане. Дивуйтесь, радійте, переживайте разом з нею. Ненав’язливо перевіряйте якість сприймання того, що дитина читає:
- Перед читанням розгляньте обкладинку книги. Чи знайома дитина з іншими творами автора? Нехай дитина прочитає назву і повторить її, можливо, висловить свої передбачення за змістом книги.
- Чи всі слова були зрозумілими? Уточніть і доповніть розуміння усіх незнайомих слів.
- Обов’язково поцікавтесь після читання – сподобалась книга (твір) чи ні? Чим саме?
- Попросіть розповісти про головних героїв, про найцікавішу подію у творі. Можливо, дитина захоче зачитати вам смішні, захоплюючі уривки. Залиште на хвильку свої справи і уважно послухайте дитину.
- Спитайте, що в книзі є повчальним. Нехай дитина спробує пригадати схожі історії зі свого життя. А, може, у вапшій пам’яті спливуть такі ж випадки. Поділіться цим з дитиною.
- Якщо ваша дитина любить творити, запропонуйте їй намалювати, виліпити з пластиліну, зробити аплікацію, виріб з конструктора героя чи епізоду, який сподобався. Якщо прочитали збірку віршів, попросіть вивчити один з них у подарунок рідним до свята, як номер для виступу на сімейному концерті тощо.
6. Руханка «Бджоли і квіти»
Вчитель пропонує учасникам стати в спільне коло і розрахуватись на «перші» і «другі» номери. І – «бджоли», ІІ – «квіти» стають парами. Вчитель читає оповідання Ушинського «Бджілки на розвідці». Коли звучить слово «бджілка», відповідні учасники повинні помінятись місцями з іншими «бджілками». Те ж саме для «квітів».
Вчитель: - Ця руханка показує ще один приклад, як зацікавити дитину читанням.
7. Мозковий штурм
Учасники отримують картки із запитаннями і відповідають на них. Якщо карток буде замало, можна передавати їх ще раз.
1) Чи любить ваша дитина читати? Яким книгам вона віддає перевагу?
2) Як прочитується книга: швидко чи ні?
3) Які книги люблять у вашій родині?
4) Чи ваша дитина вважає книгу хорошим подарунком?
5) Чи є в родині традиції, пов’язані з книгами, читанням?
6) Чи є у вас домашня бібліотека? Яких книг у ній більше – для дорослих чи для дітей?
7) Які переваги має спільне читання батьків з дітьми?
8) Чи доцільно критикувати дитину за читання «легких» видань?
9) Хто може допомогти у виборі книги для дитячого читання?
10) Як ви уявляєте вечір сімейного читання?
11) Чому сприяє ведення «Читацького щоденника»?
12) У який спосіб можна розширювати словниковий запас дитини?
13) Що корисно робити перед читанням книги?
14) Як перевірити якість сприймання та усвідомлення прочитаного?
15) Які творчі завдання можна запропонувати дітям після читання книжки?
8. Підведення підсумків. «Портфель, м’ясорубка, кошик для сміття»
Учасники тренінгу беруть свої листочки з очікуваннями, зачитують написане. Якщо очікування здійснилось, розміщують його на малюнку портфеля, якщо інформація потребує обдумування – на м’ясорубку, якщо ж ні – на кошику.
Вчитель: - Звичайно ж , не всі аспекти цього питання вдалося розкрити і обговорити на нашій зустрічі. Можливо, мої поради з буклету «Як дитину подружити з книгою» стануть вам у нагоді, допоможуть відкрити нові шляхи у вихованні читачів.
9. Прощання
Усі беруться за руки і промовляють: «Читати корисно! Читати приємно! Читати необхідно!»
– по-друге: булінг здійснюється систематично;
– по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
– по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.
Запитання | Так | Ні | Не знаю |
1. Як ти вважаєш,чи потрібно реагувати на насильство (якщо воно скоєне на твою адресу)? | |||
2. Чи є насилля з боку школярів у твоєму класі? | |||
3. Учні, схильні до різноманітних проявів агресивної поведінки, та булінгу є у твоєму класі? | |||
4. На вашу думку, психологічне насильство при третируванні переважає над фізичним? | |||
5. Чи завжди суб’єкти, що скоюють насильство є покараними? | |||
6. Особисто ти ставишся до проявів агресії негативно? | |||
7.Таке негативне явище, як булінг, можна проігнорувати? | |||
8. Булінг, на твою думку, один із найбільш негативних проявів не схвалюваної з боку суспільства поведінки. | |||
9. Негативні звички (куріння,алкоголь,наркотики) – є основним джерелом виникнення булінгу? | |||
10. Як ви думаєте,чи можна уникнути насильства у школі? | |||
11. Ти можеш протистояти тиску з боку булерів? | |||
12. Ти знаєш, до кого звернутись по допомогу у випадку булінгу? | |||
13. Ти зможеш підтримати жертву третирувань та цькувань? |
Як покращити успішність дитини у школі
Нам, батькам, складно не турбуватися про академічні успіхи наших дітей, тому що ми знаємо, як це важливо для їхнього майбутнього. З нашої точки зору, той факт, що дитина цінує друзів або електронні гаджети більше, ніж навчання, просто абсурд. Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.
Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви чудово знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об'єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.
Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних досягненнях.
Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їхня дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами. Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.
Зберігайте з дитиною відкриті, товариські й позитивні стосунки. Завжди залишайтесь на боці дитини, не займайте позицію по той бік барикад. Це дозволить зберегти ваш авторитет і вплив, що є найважливішим інструментом виховання. Покарання, моралізаторство, погрози й маніпулювання приведуть у нікуди, зруйнують ваші стосунки й мотивацію дитини. Звісно, ваша фрустрація, почуття тривоги та страху нормальні і зрозумілі. Але реагувати на поведінку дітей подібним чином абсолютно неефективно. Пам'ятайте: ваша дитина поводиться так зовсім не для того, щоби зробити ваше життя нещасним, або тому, що вона нікчемна нероба. Наступного разу, коли ви відчуєте, що починаєте гніватися, спробуйте сказати собі: «Моя дитина просто ще не прийшла до цього». Пам'ятайте: ваше завдання – допомогти їй навчитись бути відповідальною. Якщо ви негативно налаштовані й перетворюєте це на моральну проблему, ваша дитина буде грубити вам, не намагаючись замислитись над змістом проблеми.
Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.
Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет тощо), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.
Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.
Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.
Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.
Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрими, корисними, послідовними батьками, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.
Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька/матері полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.
Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.
Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми стосунками, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.
Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це збільшує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у стосунках між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.
Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються, що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується. Якщо ви заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.
Насильство в сім'ї (тренінг з батьками)
Лекція для батьків
Одним із показників соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей, адже діти – майбутнє кожної країни. В суспільстві, що зорієнтоване на високі загальнолюдські цінності, не можуть бути терпимі прояви жорстокого поводження з дітьми. Насильство над дітьми можна розглядати в рамках чотирьох категорій. Нехтування – хронічна нездатність батьків або осіб що здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті, захисті та ін. Це ставлення є результатом безвідповідальності дорослих. Воно варіюється від випадків, коли батьки залишають дитину одну в дома без догляду на декілька годин, поки вони працюють, до так званих випадків «один у дома», коли дитина залишається без догляду, а батьки від’їжджають на вихідні або свята. Найгіршим варіантом є ситуація, коли особа, що відповідальна за дитину, не робить того, що потрібно для забезпечення її здоров’я, безпеки та фізичного розвитку. Наприклад, коли дитина голодує чи утримується в холодному приміщенні, коли в неї нема одягу, можливості навчатися тощо. Психологічне насильство. Це поведінка, яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності. Психологічне насильство включає словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи висміювання, кепкування, піддражнювання та відмова вислухати дитину. Психологічне насильство також включає нездатність проявити любов та надати підтримку та керівництво, необхідні для психологічного зростання та розвитку дитини. Фізичне насильство. До цієї категорії відноситься фізичне травмування дитини, при чому не тільки коли наявні його відповідні ознаки (синці, поранення, переломи тощо), а й такі різновиди фізичного насильства, коли ознаки не можливо виявити одразу,оскільки вони проявляються пізніше. Сексуальне насильство. До цієї категорії відносяться всі види сексу між дорослими та дітьми, а також примушення дітей займатись сексом між собою. Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найбільш тяжких порушень прав дитини. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та експлуатація прирівнюється до тортур і 3 катування. Навіть якщо дитина із задоволенням сприймає хтиві дії дорослого, це все одно є сексуальним насильством. Кожна з цих категорій насильства, може призвести до завдання дитині фізичної або емоційної шкоди різного ступеня,що, у свою чергу, може призвести до серйозної травми або навіть до смерті. Також можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми, які можна виділити на основі досвіду роботи з сім‘ями та безпосередньо з дітьми: • жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття; штовхання; спроби задушити; викручування рук та ін.; • дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї: батько б’є чи ґвалтує матір у присутності дітей; «погану» дитину фізично карають у присутності «хорошої» дитини та ін.; • сексуальне насильство, інцест: ґвалтування; нав’язування сексуальних стосунків; показ порнографії і залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту тощо; • використання привілеїв дорослих: поводження з дітьми як з рабами чи слугами; відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства; • залякування: використовування свого росту, розмірів та сили; навіювання страху за допомогою розповідей, жорстокість щодо інших істот; • погрози: кинути дитину; самогубства; заподіяти фізичної шкоди; заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам тощо; розлюбити дитину; силами зла, що покарають дитину та ін.; • використання громадських установ: загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, психіатричною лікарнею тощо; • ізоляція: контролювання доступу дитини до інших людей: бабці/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей; заборона виходити з дому; контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету; закривання дитини у будь-якому закритому приміщенні; обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні; 4 • емоційне насильство: приниження; використання дітей у конфліктах між батьками; «торгівельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини тощо; • економічне насильство: незадоволення основних потреб дитини; повна відмова дитині в грошах; контролювання дитини за допомогою грошей; використовування дитини як засобу торгу при розлученні; нав’язування дитині економічно обмеженого способу проживання без існуючої для цього необхідності; примушування дитини важко працювати. Насильство несе дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків. Проблема насильства над дітьми стосується кожного громадянина суспільства. Суспільство не повинно виявляти нерішучості у боротьбі з насильством над дітьми. Діти – це повноправні члени суспільства! Акція "Скажем насильству - Ні!"
Вплив мобільних телефонів і планшетів на психіку дитини
Батьківські збори "Ваша дитина стала погано вчитись"
Цілі: Виявити причини негативного ставлення учня до навчання, обговорити шляхи спільного рішення цієї проблеми, виробити лінію поведінки батьків у випадку емоційного зриву учня, викликаного надмірним навчальним навантаженням, анкетування на тему "Чи знають батьки внутрішній світ своєї дитини?"
- З'ясувати, які причини поганого навчання.
- Визначити, що робити в запущених випадках.
- Поговорити про контакти й довіру в родинах і про шляхи встановлення контакту.
- Поговорити про те, як увійти у світ дитини та втягти її в життя родини.
- Знайти заходи впливу на дитину в родині.
- Виробити лінію поведінки батьків у випадку зриву.
- Вона не вміє вчитись.
- Вона не бажає вчитись.
- Перестати дитину «пиляти», тобто читати нотації.
- Відмовитись від скандалів і покарань.
- Основною причиною може бути наявність дефектів чи несформованість навчальної діяльності.
- Допущені помилки виховання, що ведуть до одного: невміння робити те, що треба, усупереч тому, що хочеться.
Немає коментарів:
Дописати коментар