пʼятниця, 20 березня 2020 р.

Як організувати дистанційне навчання під час карантину?




Як організувати дистанційне навчання під час карантину?

12.03.2020
12 62022


От дійсно, де криза – там і можливості. Прочитала (про карантин) – не повірила, повірила – напряглася, розслабилася – придумала!

А от якби я була ВЧИТЕЛЕМ, щоб я робила із учнями, аби й освітній процес не переривався, а може й навіть і цікавішим та ефективнішим став? Ну не просто ж так на EdCamp їздимо, по Конференціях та тренінгах уму-розуму вчимося, вебінари та семінари слухаємо, Сертифікати збираємо в папочку…треба ж колись це все використовувати! Вітаю – цей День настав! Саме час Експериментувати, повірте, гірше не буде, а краще – 100%!

Детальніше »
Автор: на Немає коментарів:

середа, 18 березня 2020 р.

Олесь Гончар Новела "Модри Камень"

Олесь Гончар Новела "Модри Камень"                                                                           «Модри камень» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
 ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: епос. Жанр «Модри Камень»: психологічна новела. Тема «Модри Камень»: спогад солдата-розвідника про один воєнний епізод, який відбувся у словацькому містечку Модри Камень («модри» - голубий).
 Ідея «Модри Камень»: уславлення всепереможної сили кохання, сильнішого за саму смерть. Герої «Модри Камень»: радянський (безіменний) боєць-розвідник, його напарник Ілля, словацька дівчина Тереза, Терезина мати.
 Композиційно-стильові особливості «Модри Камень»: побудова твору незвичайна, адже безіменний боєць через багато років повер­тається в минуле, згадує воєнні літа, згадує Терезу і її матір. Якщо централь­на частина твору — це спогади розвідника про знайомство з Терезою і розпо­відь її матері про загибель дівчини, то початок і кінець твору — своєрідне обрамлення, видіння розвідника. Це видіння — уявний образ Терези, з якою він розмовляє. Автор інтригує, захоплює несподіваним сюжетом, чим приваблює читача. Модри Камень — це назва населеного пункту, у якому відбуваються події. Він виступає символом невмирущого кохання, що живе в серці ліричного героя навіть через багато років після смерті дівчини. Новела «Модри Камень» написана в романтично-піднесеному стилі. Несмі­ливе і нерозквітле кохання, яке зароджувалось між радянським бійцем і сло­вацькою дівчиною, виступає як засудження війни. Це засудження значно глибше за інші фактори, бо немає нічого страшнішого за вбите прекрасне людське почуття. Важливим прийомом є непомітне й органічне злиття авторської мови з дум­ками персонажів. За допомогою такого засобу посилюється емоційна напру­женість, глибина психологізації. Проблематика «Модри Камень»: засудження війни; війни і миру; невмирущого кохання, яке сильніше за саму смерть; батьків і дітей; життя і смерті.            Відтворення найтонших і найскладніших, ледь вловимих душевних порухів і відображення глибоких внутрішніх процесів надають значної переконливості новелі «МОДРИ КАМЕНЬ». Твір продовжує воєнну тематику творів О. Гончара. Написана 1946 року, вона являє собою спогад солдата-розвідника про один воєнний епізод, який відбувся у словацькому містечку Модри Камень («модри» — голубий). Виконуючи завдання в тилу ворога, розвідник був поранений. Його рятувала словацька дівчи­на Тереза. Між молодими людьми зародилось чисте палке кохання, яке не мало продовження, бо Терезу вбили поліцаї за переховування радянського воїна, коли в неї знайшли закривавлені бинти. О. Гончар вдається до форми оповідання-монологу: оповідь у новелі ведеться від першої осо­би, розповідь веде ліричний герой. Коріння глибокої поетичності образу Терези в новелі «Модри Камень» (отже, і ліричного ге­роя, від чийого імені ведеться розповідь) — у красі людської душі, у багатстві мрій і почуттів сло­вацької дівчини. Нетерпляче чекає Тереза на своїх визволителів. Вся вона — порив. Оповідач ба­чить її в русі, у високому напруженні душевних сил. Зображальні засоби письменника дуже лако­нічні. І саме це надає творові надзвичайної динаміки, енергійного ритму, високої емоційності. Ці особливості поетичного письма зароджують стривожений і щирий, піднесений і ніжний настрій, яким відразу ж — разом з радянським розвідником — проймається й читач. Оповідач тяжко переживає втрату дівчини. Виняткової достовірності й сили емоційного впливу О. Гончар досягає поглибленим психологічним аналізом переживань розвідника. Тут і кількаразове повторення звер­тання «Терезо!», поєднане з авторськими ремарками, і ритмо-мелодійна роль дієслів, і своєрідний музикальний початок речень: «А ти стоїш», «А ти посміхаєшся», «А ти здіймаєш руки» та інші. Ритмооповідь визначається розміреною, чіткою побудовою речень — здебільшого простих. Іноді вони гармонійно поєднуються в співрозмовні складні: «Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір’ях, і облизане каміння сміється до сонця». Економні, чіткі й виразні зображальні засоби надають оповіді розвідника неповторного шар­му, емоційної наснаги, щирої задушевності. За допомогою внутрішнього монолога О. Гончар не тільки виявляє думки й почуття розвідника, а й показує незабутні картини минулого. Оповідач, пригадуючи, ніби знову бачить усе цієї хвилини Письменник передає ледве помітну зміну думок і почуттів. Тому й зі стилістичного погляду внутрішній монолог О. Гончара відрізняється від усної мови персонажа. Навряд чи зміг би письменник висловити стільки болю, схвильованості, досягти такого широкого узагальнення, вдавшись до усної мови героя. Усю систему художніх засобів О. Гончар підпорядковує вкрай лаконічному, але яскравому роз­криттю внутрішнього світу людини. Задушевністю, ліризмом, щирою ніжністю пройнятий кожний рядок, кожне слово новели. Образ розвідника постає перед читачем природно й безпосередньо. Але О. Гончар ставить пе­ред собою складніше завдання: крізь призму сприйняття ліричного героя показати в усій силі й художній яскравості образ Терези. Згусток крові, болю, радості — прикінцевий внутрішній монолог розвідника, що переходить згодом у вдаваний діалог з Терезою. Письменник передає глибоке душевне зворушення ліричного героя, його палку любов, всі нюанси настрою. Про емоційну силу і рівень майстерності цього діа­логу можна сказати словами самого письменника: «Фраза тут потрібна особливо згущена, стисла, пружна. Внаслідок своєї ємкості вона може досягти іноді майже символічного звучання: прямий, «зовнішній» зміст її часто доповнюється ще переносним, глибинним» (О. Гончар, «Литературная газета», 24 лютого 1951 р.). Саме цей глибинний, переносний зміст читач і відчуває у кожному слові Терези й радянського розвідника. Письменника цікавить внутрішній світ людини, художнє дослідження його змін у різноманіт­них життєвих обставинах. О. Гончар — майстер оповіді про внутрішнє оновлення героя, яке відбу­вається під впливом дійсності.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/gonchar-oles/3552-analiz-modri-kamen-gonchar Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Автор: на Немає коментарів:

понеділок, 16 березня 2020 р.

Відеоуроки для 9, 10 і 11 класів (ГРАФІК)

Нагадуємо, що “Школаonline” (відеоуроки для старшокласників, 9-й, 10-й, 11-й клас) можете переглядати на YouTube каналі «ДніпроТВ» за посиланням https://bit.ly/2IUzyVs
Розклад відеоуроків для старшокласників розміщено на офіційній вебсторінці департаменту https://bit.ly/3d9mCsP

Щодо питання весняних канікул, за словами заступниці міністра освіти Любомири Мандзій, якщо в цей час школа не має визначених канікул, то заклад освіти продовжує здійснювати форму дистанційного навчання.

Безкоштовні авторські відеоуроки для 4-11 класів на youtube-каналі “Топ Школа”

4 клас. Математика https://www.youtube.com/watch…
5 клас. Математика https://www.youtube.com/watch…
6 клас. Математика https://www.youtube.com/watch…
7 клас. Алгебра https://www.youtube.com/watch…
7 клас. Геометрія https://www.youtube.com/watch…
7 клас. Фізика https://www.youtube.com/watch…
8 клас. Алгебра https://www.youtube.com/watch…
8 клас. Геометрія https://www.youtube.com/watch…
8 клас. Фізика https://www.youtube.com/watch…
8 клас. Хімія https://www.youtube.com/watch…
9 клас. Алгебра https://www.youtube.com/watch…
9 клас. Геометрія https://www.youtube.com/watch…
10 клас. Алгебра https://www.youtube.com/watch…
10 клас. Геометрія https://www.youtube.com/watch…
11 клас. Алгебра https://www.youtube.com/watch…
11 клас. Геометрія https://www.youtube.com/watch…
Для тих, хто не бажає пропустити нові відеоуроки є спільноти у:
Долучайтесь самі і друзів долучайте, щоб не пропустити вихід нових відеоуроків!
Автор: на Немає коментарів:

вівторок, 10 березня 2020 р.

Тематичні тренувальні тести для підготовки до ЗНО з української мови і літератури
Українська література

Автор: на Немає коментарів:

пʼятниця, 6 березня 2020 р.

Морфологія – розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему словозміни їх. Морфологія має основну одиницю – слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень.
Існує 10 частин мови. З них 6 самостійних, 3 службові та 1 вигук. Також вони поділяються на змінні та незмінні. До змінних належить: іменник, прислівник, дієслово, числівник, займенник. До незмінних належить: прислівник, прийменник, частка, сполучник та вигук.
Простими словами, морфологія вивчає слова як частини мови.

Частини мови

Усі слова за лексичним і граматичним значеннями поділяються на частини мови.
Морфологія виділяє 10 частин мови. З них 6 самостійних, 3 службові та 1 вигук. Також вони поділяються на змінні та незмінні. Змінні частини мови мають видозміни, що характеризують їх – словозміни. Незмінні частини мови мають тільки одну словоформу, тобто відсутність видозмін.
Змінні частини мови: іменник, прислівник, дієслово, числівник, займенник.
Незмінні частини мови: прислівник, прийменник, частка, сполучник та вигук.
Усі частини мови характеризуються такими ознаками:
  • лексичним значенням (що означає?);
  • синтаксичною роллю (яку роль виконує в реченні?);
  • розрядами за значенням (на які групи слів поділяється?);
  • морфологічними ознаками (за якими параметрами змінюється? Наприклад: час, рід, вид).
Реклама

Самостійні частини мови:

Іменник: предмет, особа. Відповідає на запитання Хто? Що? У реченні може виступати підметом або додатком, але інколи також означенням, обставиною, присудком. Іменники можуть поділятися на: власні й загальні (збірні й речовинні), конкретні й абстрактні, назви істот і неістот.
Прикметник: ознака предмета. Відповідає на запитання Який? Чий? У реченні може бути узгодженим означенням або іменною частиною складеного присудка. Прикметники бувають якісні (вищого і найвищого ступенів порівняння), відносні та присвійні.
Числівник: число, кількість, порядок при лічбі. Відповідає на запитання Скільки? Котрий? У реченні буває означенням, підметом або додатком. Числівники бувають порядковими та кількісними або простими, складними та складеними.
Займенник: вказує (але не називає) на предмет, ознаку, кількість. Відповідає на запитання Хто? Що? Який? Чий? Скільки? Котрий? Може виступати підметом, додатком або означенням. Займенники можуть бути особовими, зворотними, питальними, відносними, присвійними, вказівними, означальними, неозначеними та заперечними.
Дієслово: дія або стан. Відповідає на запитання Що робити? Що зробити? Найчастіше буває присудком, але інколи підметом, означенням, додатком, обставиною та зв’язкою у складеному іменному присудку. Дієслова бувають перехідними та неперехідними.
Прислівник: ознака дії, ознака ознаки, ознака предмета. Відповідає на запитання Як? Коли? Де? Куди? Звідки? Для чого? Навіщо? Чому? Яким способом? Наскільки? Буває обставиною та неузгодженим означенням. Прислівники поділяються на означальні (якісно-означальні, кількісно-означальні, способу дії) та обставинні (часу, місця, мети і причини) або первинні та вторинні.

Службові частини мови:

Прийменник: служить для зв’язку слів у словосполученні. Вживається тільки з іменниками непрямих відмінків; завжди з місцевим відмінком. Прийменники бувають: просторові, часові, причини, мети, умови, допустові, способу дії, кількісні, означальні, об’єктні або первинні (непохідні) і вторинні (похідні) чи прості, складні і складені.
Сполучник: служить для зв’язку однорідних членів, простих речень у складному. Сполучники поділяються на первинні та похідні.
Частка: служить для утворення окремих граматичних форм, надання відтінків значень. Є частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально-видільні та підсилювальні. А також ті, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні та емоційно-експресивні. Також є формотворчі частки.

Окремі частини мови:

Вигук: виражає почуття і волевиявлення. Може виступати будь-яким членом речення, якщо вживається замість самостійного слова. Вигуки поділяються на первинні та вторинні.
Увага! Службові частини мови не відповідають на запитання
Автор: на Немає коментарів:

понеділок, 2 березня 2020 р.

Наголос у проблемних словах

Поради, актуальні для ЗНО-2020 читайте в моєму новому блозі за посиланням.


З різних причин у деяких словах ми можемо не знати, як правильно ставити наголос. Проблема полягає в тому, що не існує конкретного переліку слів із "пробленим наголосом", які треба знати до ЗНО. Тому треба вчити всі найпоширеніші слова, у яких може виникнути сплутування наголошення.

Як можна вивчити наголос?

1. Запам'ятати загальні тенденції. Це своєрідні правила. Наприклад:
  • завдАння, запитАння, заслАння, зібрАння, навчАння, надбАння, обрАння, поєднАння, видАння, визнАння.
  • одноразОвий, багаторазОвий, кількаразОвий.
  • калігрАфія, кінематогрАфія, флюорогрАфія
  • болотИстий, бадьорИстий, мозолИстий.
  • правопИсний, літопИсний, машинопИсний.
  •  ідемО, беремО, стоїмО
  • міри довжини: мілімЕтр, кіломЕтр, сантимЕтр (але перИметр, барОметр, термОметр, бо це НЕ міри довжини)
  • більшість проблемних прикметників має наголос на закінчення: новИй, старИй, слабИй, мілкИй, тонкИй, вузькИй, низькИй, терпкИй, чіткИй, товстИй, фаховИй, черговИй, пільговИй, добовИй, житловИй, кам’янИй, хутрянИй, перехіднИй, чарівнИй
  • числівники мають наголос на -нАдцять (одинАдцять, чотирнАдцять) і -десЯт (сімдесЯт, вісімдесЯт).

2. За аналогією до тих слів, наголоси яких знаєте точно:
  • каталОг (монолОг, діалОг)
  • квартАл (портАл)
  • листопАд (зорепАд, снігопАд)
  • вИпадок (вИпав)
  • вІрші (вІрш)
  • грОшей (грОші)
  • гуртОжиток (гуртОм)
  • з дІтьми (дІти)
  • довІдник (довІдатися)
  • ознАка (знАк)
  • горошИна (квасолИна)
  • мЕблевий (мЕблі)
  • добУток (добУти)
  • рАзом (рАзом нас багато)
  • чАсу (чАс)

3. На окремі слова слід звернути особливу увагу (часто їх вживаємо):
  • ненАвидіти, ненАвисть
  • дОнька, але дочкА
  • кропивА
  • чорнОзем, чорнОслив
  • Олень
  • пОдруга, прИятель
  • дрОва
  • вІдгомін
  • кУрятина
  • мАркетинг
  • отАман, визвОльний
  • перЕпис
  • нІздря, рОдимка, кИшка, спИна
  • псевдонІм
  • серЕдина
4. Існують ще такі способи запам'ятовування наголосів у словах:
  • Багато разів проговорити слово з правильним наголосом, щоб звикнути.
  • Можна також кілька разів прописати це слово, яскраво виділивши наголошену букву.
  • Створити картки, на яких з одного боку буде слово без наголосу, з іншого — слово з наголосом (час від часу треба переглядати їх і перевіряти себе).
  • Найбільш проблемні слова виписати на стікери й приклеїти їх на видному місці (робочий стіл, біля ліжка, дзеркало у ванній). Коли ці слова запам'ятаються, клейте нові.
  • Частіше використовувати проблемні слова в побутовому мовленні. 
  • Придумувати для себе римовані вислови (пішов сЕр у диспансЕр).
  • Шукати власні аналогії (наприклад, пісня Поплавського "КропивА ти моя, кропивА")
5. А ще є багато різних зображень, яку в цьому допомагають. Можна навіть просто в гуглі набрати "наголоси" й зайти в зображення.
Дуже корисний сайт із зображеннями та правилами з мови дивіться тут.

Автор: на Немає коментарів:

пʼятниця, 28 лютого 2020 р.

Українська мова: складні слова разом, окремо та через дефіс

зно
Складних слів в українській мові чимало. І складно їх запам'ятати. Спробуємо допомогти.
Написання складних слів разом та через дефіс
Складні іменники
Разом 
Через дефіс 
утворені за допомогою сполуч­ного голосного о, е: чорнозем, зорепад, водогін
утворені з двох іменників без сполуч­них голосних: купівля-продаж, інтер-нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль
першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу
з першою частиною віце-, екс-, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет
назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день
першою частиною яких є дієсло­во у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене)
назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор
першою частиною яких є числів­ник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя
прикладки, що стоять після пояснюва­ного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб)
з першою частиною niв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок
прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора
власні назви з частиною niв-: niв-Києва, niв-Японії
Складні прикметники
Разом
Через дефіс
утворені від залежних між со­бою слів (між ними не можна вставити сполучника і): схід­нослов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло)
утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літера­турний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий)
до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багатоканаль­ний, староукраїнський
назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-солоний, червоно-чорний (але жовтогаря­чий, червоногарячий, золотогарячий)
першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний
першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний
назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний
з першою частиною військово-, воєнно-:
військово-спортивний, воєнно-стратегій-ний (але військовополонений, військовозо­бов’язаний — прикметники, що стали іменниками)
Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних іменників, пишуть­ся так, як відповідні іменники: лісостеп — лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-франківський, але іванофранківець.
Треба відрізняти складні прикметники та словосполучення, утворені з прислівника та прикметника (дієприкметника): чітко окреслений, ціл­ком правильний (прислівник у таких випадках логічно наголошений і виступає членом речення).
Запам’ятайте: суспільно корисний, суспільно необхідний.
Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (алеконтр-адмірал).
Прислівники
Разом 
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі.
!!! Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (не відклада́йте цього до за́втра, на за́втра, на по́тім), за бага́то, на бага́то (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приї́хав, ста́ло набага́то ле́гше й зал на бага́то місць);
Складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: безпереста́нку, вбік, вве́чері, ввіч, вво́лю, вго́лос, вгорі́, вго́ру, вдень, взи́мку, взнаки́, відра́зу, вкрай, вку́пі, влад, влі́тку, внизу́, вночі́, восени́, впа́м’ятку, впень, впере́д, вплав, вплач, впо́перек, впо́ру, враз, вра́нці, вре́шті, врі́вень, врі́вні, вро́зкид, вро́зліт, вро́зсип, вро́зтіч, вряд, всере́дині, вслід, всмак, вщерть, дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́мужем, за́очі, запанібра́та, запі́вніч, за́раз, заразо́м, за́світла, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зду́ру, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, на́бір, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, наза́хват, наздо́гад, назу́стріч, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, наперебі́й, напере́ваги, напере́д, наперекі́р, наперері́з, напівдоро́зі, напідпи́тку, напока́з, наполови́ну, напо́хваті, напри́клад, напро́весні, напроло́м, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наро́зхват, наси́лу, наспі́д, на́спіх, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, опі́вдні, опі́вночі, о́пліч, підря́д, по́біч, поблизу́, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку, убі́к, убрі́д, уве́чері, уві́ч, уго́лос, угорі́, уго́ру, уде́нь, узи́мку, узнаки́, укра́й, уку́пі, ула́д, улі́тку, уни́з, унизу́, уночі́, упе́нь, упере́д, упла́в, упла́ч, упо́перек, упо́ру, ура́нці, уре́шті, урі́вень, урі́вні, уро́зкид, уро́зліт, уро́зсип, уро́зтіч, уря́д, усере́дині, услі́д, усма́к, уши́р.
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́, до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́рівні, на́різно, нашвидку́, пома́лу, помале́ньку, потихе́ньку, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну;
Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби́куди, аби́як, аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деи́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни (але: дарма́ що, по́ки що, ті́льки що, хіба́ що, чи що́); якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдо́вше.
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво́є, втро́є, вче́тверо та ин.; впе́рше, вдру́ге, втре́тє й под.; на́дво́є, на́тро́є, наче́тверо; удво́х, утрьо́х, учотирьо́х і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спе́ршу;
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи́ю, втім, наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але за ві́що;
Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо́світа, вподо́вж, завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, навздогі́н, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, поза́торік, попідти́нню, спідло́ба;
Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з;
Складні прислівники
Окремо
Прислівникові сполуки, утворені з прийменника та іменника, прислівника, присудкового слова, якщо вони зазвичай зберігають своє лексичне значення, особливо коли перед іменником можливе означення: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в за́тишку, в мі́ру, в нагоро́ду, в но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в по́зику, в ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до зарі́зу, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рти, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, (закордо́н — як іменник), за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дости, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дчай, на відмі́нно, на віку́, на га́муз, на го́лову (але наго́лову розбити), на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на поча́тку, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на сміх, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на гріш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, у ви́гляді, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, через си́лу, як слі́д, як тре́ба;
Словосполуки, що мають значення прислівників і складені з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз по́ раз, раз по ра́зу, раз у ра́з, рік у рі́к, час від ча́су;
Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складені з угоджуваних з іменниками числівників, займенників: дру́гого дня, таки́м чи́ном, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим ча́сом;
Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основно́му, в ці́ло́му;
Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо тощо.
Прислівники
Через дефіс
Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому або (-к)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-и́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; також по-лати́ні.
Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє;
Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби́-то, бу́дь-де, бу́дь-коли́, бу́дь-куди́, де-не́будь, де́сь-то, ка́зна-де, ка́зна-коли́, коли́-будь, коли́-не́будь, куди́-будь, куди́-не́будь, та́к-то, хто́зна-як, як-не́будь, як-де́;
Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́-годи́, десь-и́нде, десь-и́нколи, сяк-та́к;
Складні прислівники, утворені повторенням того самого слова чи основи: дале́ко-дале́ко, ле́две-ле́две, ось-о́сь або повторенням однакових слів (основ) зі вставленими між ними займенником що: будь-що-бу́дь, часткою не: де-не-де́, коли́-не-коли́, хоч-не-хо́ч, як-не-я́к, прийменниками на, о: всього́-на́-всього, пліч-о́-пліч.

Автор: на Немає коментарів:
Підписатися на: Дописи (Atom)