Як навчити дитину самостійно робити уроки

Іноді допомогти дітям з уроками можна, але не потрібно постійно робити все замість них. Якщо ви не хочете, щоб ваші діти виросли лінивими, неорганізованими і безвідповідальними, то важливо знати, як навчити дитину робити уроки самостійно.

Щоб змінити відношення дитини до домашніх завдань і до навчання загалом, батьки повинні дотримуватись таких порад:

1. Не перехоплюйте відповідальність за навчання дитини

Роль батьків зводиться до того, щоб направляти і підтримувати, при необхідності – допомагати дитині розібратися, але ні в якому разі не робити все замість неї. Покажіть синові або дочці, як збирати портфель, як заповнювати щоденник, в якій послідовності виконувати домашні завдання, і відійдіть в сторону.

Якщо ви перевіряєте завдання і знайшли помилку – запропонуйте дитині самій знайти і виправити її, але не давайте готових завдань. Перевірку поступово можна звести лише до факту виконання вправ: якщо задано 4 вправи, то 4 і повинні бути зроблені. З таким підходом дитина буде допускати помилки, але тільки так і сформується її відповідальність.

2. Навчіть дитину вчитися

Перші домашні завдання можуть викликати у дитини розгубленість: із чого почати? Батькам важливо навчити дитину, як правильно робити уроки. Поясніть, чому потрібно робити їх в певному порядку, проговоріть всю послідовність дій вголос, можна навіть написати і розмістити над письмовим столом невелику пам’ятку. Після цього вашій дитині залишиться лише виконати всі ці дії по кроках.

3. Правильно організуйте робоче місце

Простір, де займається уроками дитина, дуже впливає на її продуктивність. Організуйте робочу зону так, щоб у ній було достатньо освітлення, все необхідне можна було легко дістати. Приберіть усе зайве, щоб не відволікатися. Згрупуйте книги, зошити, матеріали, посібники – так знайти потрібну інформацію буде простіше. Якщо в сім’ї є кілька дітей, зробіть так, щоб вони не заважали школяреві зосередитися під час виконання домашнього завдання.

NORMADERM

Так избавиться от грибка меня научила соседка

Делай перед сном всю неделю и недуг больше не вернется

УЗНАТЬ БОЛЬШЕ→

4. Навчіть дитину відчувати час

Діти часто не відчувають час: не знають, скільки пройшло, а скільки ще залишилося. Вирішити цю проблему можна за допомогою звичайного будильника або пісочного годинника. Для початку спробуйте заміряти разом з дитиною, скільки хвилин у неї займають повсякденні справи: подивитися мультфільм, поїсти, навести лад у кімнаті, зробити домашнє завдання з математики. Ви можете пояснити, що уроки займуть стільки ж часу, як, наприклад, прогулянка з собакою.

Перед початком виконання завдань, заведіть будильник. Це налаштує дитину на роботу і допоможе не затягувати процес, адже чим довше дитина займається уроками, тим нижчою є її продуктивність. Оптимальний час для виконання домашніх завдань у старших класах – не більше 2 годин, а в початкових – не більше 30 хвилин. Далі дітям вже складно зосередитися.

5. Навчіть розставляти пріоритети

Щоб полегшити навчання, навчіть дитину виділяти головне. Наприклад, при виконанні уроків важливо вміти оцінювати:

1) обсяг заданого: що з нього зрозуміло, а що ні;

2) на які завдання піде більше часу, а на які менше;

3) що з уроків дитина зробить сама, а де їй може знадобитися допомога.

Якщо навчити дитину цього, вона буде вільніше орієнтуватися в тому, що можна зробити легко і швидко самостійно, а що можна подивитися в енциклопедії або запитати у тата або мами пізніше. Це виручить дітей на контрольних та іспитах: вони не витратять весь час на виконання лише одного, найскладнішого, завдання, а залишать його на кінець.

6. Мотивуйте

Частіше хваліть дитину за старання, за гарні оцінки, і не сприймайте це як обов’язок. Для дітей початкових класів можна використовувати дошку мотивації. На листку паперу напишіть цілі («застелити ліжко», «зробити домашні завдання», «вигуляти / погодувати собаку», «винести сміття»), поруч – день тижня. За кожне виконане завдання ставте плюсик. В кінці тижня – винагорода, наприклад похід всією сім’єю в кіно або на каток.

Можна також використовувати і такий варіант мотивації: «Ти робиш уроки – і ми всі разом йдемо гуляти / пити чай / дивитися фільм». Частіше показуйте дитині, як вона може практично застосовувати свої знання. Наприклад, вмієш додавати і віднімати – зможеш порахувати здачу в магазині.

7. Навчайте грамотно розмовляти і задавати питання

Всі діти, які йдуть до школи, вміють розмовляти, але далеко не всі вміють правильно доносити інформацію, викладати свої думки. Комусь заважає сором’язливість, а хтось просто не знає, як це правильно зробити. Вчіть дитину чітко висловлювати свою думку і правильно розмовляти з вчителем. Вона не повинна боятися задавати питання, перепитувати стільки раз, скільки потрібно, щоб зрозуміти тему і виконати завдання.

8. Допоможіть дитині подружитися з однокласниками

Для дитини дуже важливі відносини з однокласниками. Від того, як вони складуться, багато в чому залежить її впевненість і успішність. В наш час діти нерідко навчаються далеко від дому, а після уроків їх відразу забирають батьки. Однокласники не встигають близько познайомитися, подружитися – їм просто не вистачає на це часу! Тому батькам варто допомогти знайти дітям друзів у класі: запропонувати разом погуляти, запросити однокласників додому для гри та спілкування.

9. Ваші відносини – на першому місці

Не акцентуйте увагу на успішності дитини, адже це не єдине і не найголовніше в ваших стосунках. Цікавтеся життям сина чи доньки, їх захопленнями, почуттями, спостереженнями, бажаннями, друзями. Будьте не контролером для дитини, а скоріше її «вболівальником»: дізнавайтеся, як справи в школі, слухайте і підтримуйте її. Показуйте дитині, що у вас спільне життя, і що її справи не менш важливі, ніж ваші. Більше часу проводьте разом, накопичуйте загальні яскраві і щасливі спогади.

10. Пам’ятайте, що оцінки не визначають успішність дитини

Страх батьків перед поганими оцінками дитини – це, перш за все, страх за її майбутнє. Але оцінка показує лише те, як школяр засвоїв матеріал. Погані оцінки зовсім не означають, що учень ледачий, безвідповідальний і не зможе в майбутньому успішно працювати. Це говорить лише про те, що у дитини з якихось причин не виникає бажання вчитися або вона не може це робити в силу складності програми. Може, ви вибрали найкращу математичну гімназію в місті, а дитині там занадто важко?

Якщо у сина або дочки ніяк не виходить вчитися тільки на “відмінно” – це не вирок. Серед успішних бізнесменів “трієчників” значно більше, ніж “відмінників”. Вся розгадка в тому, що такі люди легше ставляться до помилок, тому що у них з дитинства виробився стійкий імунітет до них. Їхні низькі оцінки – не результат ліні або низького інтелекту, а доказ того, що в них немає інтересу до шкільної програми. Якщо це ваш випадок – спробуйте зосередити увагу дитини на тих предметах, які їй дійсно до душі.

Знання дитини виростуть якщо не робити з нею уроки

 

  60

Прислухайтеся до цих порад, якщо хочете виховати розумну дитину!

Повторюю: робити уроки з дитиною не треба! Збирати з нею портфель не треба! Запитувати «як там, в школі?» Не треба. Ви й стосунки псуєте і результат тільки негативний. Вам що, з ним більше поговорити немає про що?

У дитини обов’язково має бути особистий вільний час, коли вона НІЧОГО не робить: від 2 до 4 годин на день. Тривожні амбітні батьки дітей організовують. Гуртки, секції, мови … І отримують неврози й все, що до них додається.

У стосунках зі школою та педагогами ви повинні бути на боці своєї дитини. Бережіть дітей. Не бійтеся поганих оцінок. Бійтеся довести до відрази до школи та навчання взагалі.

Батьки орієнтовані на оцінки. Це ще з радянських часів. Наприклад, в моєму класі вчилися два чехи та один поляк. Після однієї серйозної контрольної на зборах всі НАШІ батьки запитували про оцінки, і тільки чехи й поляки запитували щось на кшталт: «Як він себе почував? Він хвилювався?» І це правильно.

Важко сказати у кого більше психологічних проблем — у відмінника або у двієчника.

Відмінники, які беруть ретельністю і «висиджують» свої відмінні оцінки — тривожні діти зі зниженою самооцінкою.

• Якщо ваша дитина не в змозі робити уроки сама — у цього завжди є причина. Лінь тут ні до чого. Такої категорії як лінь в психології взагалі не існує. Лінь завжди розкладається на відсутність мотивації та волі.
• Серед причин, за якими дитина не робить уроки сама, може бути що завгодно: підвищений внутрішньочерепний тиск, гіпертонус, психологічні проблеми, СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивність). І замість того, щоб витрачати свої вечори на спільне сидіння над підручниками — краще спробувати визначити цю причину і працювати над її усуненням.
• Є батьки, які хочуть виростити відповідальних, самостійних, успішних дітей.

І бувають батьки, мета яких — тотальний контроль над дитиною, а вже якою вона там виросте не так і важливо — головне, щоб не зривалася з повідка.

• Як часто через тривоги з приводу оцінок буквально руйнуються сім’ї, трощать стосунки, батьки та діти виявляються роз’єднані, іноді назавжди.

Психіка у підлітків і без того загострена, а місяці підготовки до ДПА стають по-справжньому чорними часом для сім’ї. Як уникнути всього цього кошмару або хоча б мінімізувати наслідки? Я думаю, зосередитися на любові й вічних цінностях. Подумати про те, що досить скоро, коли всі оцінки та іспити зітруться з пам’яті, буде важливо тільки одне — чи не втратили ви близькість, довіру, розуміння, дружбу зі своєю дитиною …

Адже можна отримати відмінно і втратити дочку. Здати ДПА, вступити синові в інститут, але вже не відновити стосунки.

Лекції про виховання дітей, поради психологів і педагогів з приводу стосунків в родині ефективні й мають сенс тільки в тому випадку, якщо самі батьки психологічно благополучні або хоча б стабільні.

БУДУЧИ нещасними людьми, ви ніяк не зможете так вибудувати стосунки з дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.
Багато хто вважає, що у них, батьків, все нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різних дитини: одна впевнена в собі, успішна, відмінник бойової та політичної підготовки, а інша — закомплексована невдаха, агресивна, що вічно ниє. Адже це означає, що діти по-різному відчували себе в сім’ї, і комусь із них не вистачило уваги. Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

Стежити за тим, щоб дитина була одягнена, взута і нагодована — це турбота, а не виховання. На жаль, багато батьків упевнені, що турботи досить.

ЯК ВИ спілкуватися з дитиною в її дитинстві, так вона буде звертатися з вами у вашій старості.

Коли у вас народжується дитина, ви вважаєте це дивом, ви щасливі, що стали батьками, робите все, щоб дитині було добре, радієте спілкуванню з нею, захоплюєтеся кожною дрібницею … Але ось їй виповнюється 6 або 7 років, і між вами й дитиною постає школа. Ніби в будинок приходить військком і висмикує дитя з сім’ї. Хоча, що власне, відбувається такого страшного? Ну, треба їй ходити в школу, отримувати знання у міру сил, спілкуватися, дорослішати. Навіщо ж дозволяти цьому природному процесу роз’єднувати вас? Школа менше, ніж життя, і її треба вивести за рамки ваших стосунків з дитиною.

Школа повинна навчити не тільки математики та літератури, скільки самого життя. Від школи важливо отримати не стільки теоретичні знання, скільки практичні навички: вміння спілкуватися, будувати стосунки, відповідати за себе — свої слова і вчинки, розв’язувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом … Саме ці навички допомагають впевнено почувати себе в дорослому житті та заробляти собі на життя.

Надмірне ПЕРЕЖИВАННЯ дитини через погані оцінки — це тільки дзеркало реакції дорослих. Якщо батьки спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, ще на якісь збої, якщо батьки посміхаються, говорять: «Мій хороший, не переймайся», то і дитина спокійна, стабільна, обов’язково вирівнюється в навчанні й знаходить справу, де у неї все виходить.

Якщо в початковій школі ваша дитина не справляється з програмою (тут кажуть, уже репетитора найняли в першому класі), якщо вам доводиться подовгу сидіти з дитиною над уроками — проблема не в дитині, а в школі. Гімназії, ліцеї. Ці заклади працюють виключно на амбіціях батьків і дбають не про дітей, а про власний престиж і вартість своїх послуг. Складніше — не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагатися наздогнати програму, складену педагогами, яким безперервно потрібна допомога батьків, репетиторів, інтернету і т.д. У першому класі на підготовку домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин. Інакше ви все довго не витримаєте.

КАРАТИ ДІТЕЙ МОЖНА та іноді навіть необхідно. Але потрібно чітко розділяти дитину і її вчинок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви приходите додому і бачите картину: каструля з супом незаймана, підручники явно не відкривалися, на килимі папірці якісь валяються, а дитя сидить носом в планшеті.

Головне в цей момент не перетворюватися на фурію, не кричати про те, що «у всіх діти як діти» і про те яка вона безсовісна і безвідповідальна. Без найменшої агресії ви підходите до дитини. Посміхаючись, обіймаєте її та говоріть: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти більше не отримаєш». Можна ще видати телефон nokia типу ліхтарик. Без будь-якого інтернету. А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти — ось цього не треба. Дитина покарана вилученням гаджетів.

КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ повинні бути у дитини вже років з 6 – ти. Не великі, але регулярно треба видавати суми, якими вона розпоряджається сама. І дуже важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати, на що дитина їх витрачає, і ставити суму траншей в залежність від її успішності й поведінки.
Не треба за дітей проживати їх життя, вирішувати, що їм робити та що ні, вирішувати за них їхні проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Ви ж постарієте, як вони самі жити будуть?

У всьому світі вчитися в університети йдуть тільки найрозумніші й найбагатші. Решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?
ЯКЩО ДИТИНУ ПОСТІЙНО опікати — вона не знає, що таке нести відповідальність за свої вчинки, залишається інфантильною і ласою до будь-якої можливості порушити заборону.

Я проти постійного пильного контролю. Дитина повинна бути впевнена, що в родині її люблять, поважають і їй ДОВІРЯЮТЬ. Ось в цьому випадку вона не зв’яжеться з «поганою компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженою ситуацією в родині.

Коли я працював в школі, то в День знань говорив, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою платять у багато разів більше, ніж за фізичну працю. І що вивчившись, ви зможете працювати та отримувати гроші за те, що самі любите робити.

БАРДАК В КІМНАТІ ПІДЛІТКА відповідає його внутрішньому стану. Так зовні виражається хаос в його душевному світі. Добре ще, якщо він миється … Вимагати «навести порядок» можна тільки, якщо речі дитини валяються за межами її кімнати.

Виховувати — НЕ ОЗНАЧАЄ ПОЯСНЮВАТИ, як треба жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а сам не просихає — існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менше чуйно.

Говорити з дітьми треба про життя взагалі, а не про те, як ТРЕБА жити. Якщо ж батько може говорити з дитиною тільки про проблеми — у нього проблема.
Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими — у неї просто невроз. І треба шукати його причину. Здорові люди не маніпулюють — вони розв’язують свої проблеми, діючи прямолінійно.

У розмові з дитиною (і не тільки) не критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Не «ти — поганий», а «я думаю, ти погано вчинив». Використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли ти …», «Мені б хотілося, щоб …»

Трохи менше критики, трохи більше конструктиву і позитиву.

Дитина повинна відчувати, що батьки — це добрі, але сильні люди. Які можуть її захистити, можуть їй в чомусь відмовити, але завжди діють в її інтересах і, головне, дуже її люблять.
Лише вам вирішувати прислухатись до порад чи ні.

Інструктаж з безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул

 

ПІД ЧАС ОСІННІХ КАНІКУЛ

2.1.      Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком осінніх канікул

2.1.1.      Перед початком осінніх канікул слід чітко визначити терміни початку та завершення канікул.

2.1.2.      У разі продовження канікул телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу вихователеві або класному керівникові для визначення нового терміну канікул.

2.1.3.      Ознайомитися з планом проведення канікул у класі, навчальному закладі, брати активну участь у запланованих заходах.

2.1.4.      У разі  неможливості  за  поважних причин або сімейних обставин узяти участь у за­планованих заходах під час канікул або вчасно розпочати навчання після канікул, слід завчасно попередити вихователя або класного керівника, надавши заяву чи медичну довідку, що підтверджує обгрунтованість причини.

2.2.      Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул

2.2.1.    Під час канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху:

•   рухатися тротуарами і пішохідними доріжками, дотримуючись правого боку;

•   за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;

•   переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і назем­них, а за їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

•   у місцях із регульованим рухом зважати тільки на сигнали регулювальника чи світлофора;

•   виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнившись, що не наближаються
інші транспортні засоби;

•   чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіч­
чях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

•   на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на
проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;

•   у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного
або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

•   категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї
ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;

•   рухатися по дорозі велосипедом можна тільки дітям, які досягли 16 років; мопеди й вело­
сипеди повинні бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, позаду — червоного; на голові у водія має бути захисний шолом; чітко дотримувати правил дорожнього руху;

•   водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом
і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велоси­
педна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідними доріжками; їздити не тримаючись за кер­мо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби;

•   для катання на інших засобах (скейтборд, самокат; ролики та ін.) обирати місце на дитячих
майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено;

•   учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах, предметних уроках;

•   перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;

•   учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:

•   заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (за­
пальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речови­
ни, вогнезаймисту рідину та ін.);

•   користуватися газовою плитою вдома тільки зі спеціалізованим електричним приладом для
вмикання під наглядом дорослих;

•   заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовува­ти горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пі­нопласту, поролону, полівінілу та ін.); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, фе­
єрверки, бенгальські вогні та ін.), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожек­тори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загоряння; встановлювати стільці, крісла та ін., конструкції, виконані з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи

•   у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайомих чи чужих предметів, зокрема, побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах — це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;

•   не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом. Користу­ватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, негайно повідомити до­рослих;не скупчуватися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю;

•   під час участі в масових заходах не галасувати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не ство­рювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, дотримувати правил пожежної безпеки;

•   у разі пожежної небезпеки — наявності вогню, іскріння, диму — негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номе­ром 101, назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону;

•   при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорос­лих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону; назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши свій номер телефону.

2.2.3. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських мі­сцях, приміщеннях, транспорті та ін. учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння та ін.:

•   під час канікул заборонено перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запо­бігання утеплення дітей;

•   категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар'єрів, напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів і попере­дження травм та загибелі дітей;

« категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;

•   уникати вживання в їжу грибів;

•   заборонено брати до рук, нюхати, куштувати незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;

•   пересуватися обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи у відкритий каналізаційний люк;

•   не наближатися на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, що стирчать,т а особливо, якщо від них іде гудіння — такі проводи ще можуть бути підживлені електро­струмом;

•   не наближатися до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами — можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень за 5 м;

•   бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки чи атракціони, турніки, прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгой­дувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;

•   не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;

•   не наближатися до відчинених вікон, не нахилятися на перила, парапети сходинок для за­
побігання падіння дітей із висоти;

•   не спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища — там
може бути отруйний газ;

•   не контактувати із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих
на сказ тварин;

•   застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах,
навчальних уроках.

2.2.4. Під час канікул учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, друзів, у замкнутому просторі приміщень із незнайомцями, правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:

•   не розмовляти й не контактувати із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей;

•   не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть;

•   перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років — до 21 год, до 18-ти років — до 22 год. У темну пору року — із настанням темряви;

•   діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних ор­ганів. Якщо незнайомець запитує, коли повернуться батьки, слід повідомити, що неза­баром — вони у сусідів, тим часом зателефонувати батькам, а двері незнайомцям не відчиняти;

•   триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або трав­ми; у стосунках із оточуючими слід поводитися толерантно;

•   не заходити в під'їзд, ліфт із незнайомцями; слід одразу кликати на допомогу, якщо незна­йомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між будинками й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти осторонь, щоб потенційний переслідувач прой­шов повз вас;

•   не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень. Неповнолітніми у кримінальному праві вважають осіб віком до 18-ти років. За злочини, вчинені після настання 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності; позбавлення волі неповнолітньому може бути строком не більше ніж на 10 років; найсуворішим примусовим виховним заходом є направлення до спеціальних навчально-виховних установ, що здійснюється примусово, незалежно від бажання неповнолітнього чи його батьків;

•   батьки неповнолітніх, які не займаються вихованням своїх дітей, підлягають адміністра­тивному штрафу в розмірах, передбачених відповідною статтею Карного кодексу України;

•   всеукраїнські гарячі лінії підтримки дітей та молоді України: Всеукраїнська лінія «Телефон довіри» 800-500-21-80, національна гаряча лінія з питань попередження насильства над дітьми та захисту прав дітей — 500-500-33-50 (у межах України дзвінки безкоштовні).

5.    Під час канікул учні повинні виконувати правила із запобігання захворювань на грип, інфек­ційні та кишкові захворювання, педикульоз та ін.:

•   при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря;

•   хворому призначити окреме ліжко, посуд, білизну;

•   приміщення постійно провітрювати;

•   у разі контакту із хворим надягати марлеву маску;

•   хворому слід дотримувати постільного режиму;

•   вживати заходів профілактики: їсти мед, малину, цибулю, часник; чітко виконувати реко­мендації лікаря;

•   перед їжею мити руки з милом;

•   не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити;

•   для запобігання захворювань на педикульоз регулярно мити голову; довге волосся у дівчат має бути зібране; не користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а та­кож не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати іншим свій одяг;

•   не вживати  самостійно медичних медикаментів чи  препаратів,  не рекомендованих лікарем;

•   якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих поряд немає, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім'я, а також зателефонувати батькам.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ АБО АВАРІЙНОЇ СИТУАЦІЇ

3.1.            Не панікувати, не кричати, не метушитися, чітко й спокійно виконувати вказівки дорослих, які перебувають поряд.

 Зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого     перебування.

3.2.            Якщо ситуація вийшла з-під контролю дорослих, слід зателефонувати в служби екстреної допомоги за телефонами: 101 — пожежна охорона; 102 — міліція; 103 — швидка медична допомога; 104 — газова служба, коротко описати ситуацію, назвати адресу, де відбулася над­ звичайна ситуація, а також своє прізвище, ім'я, номер свого телефону.

3.3.           За можливості слід залишити територію аварійної небезпеки.