Інструктаж з безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул

 

ПІД ЧАС ОСІННІХ КАНІКУЛ

2.1.      Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком осінніх канікул

2.1.1.      Перед початком осінніх канікул слід чітко визначити терміни початку та завершення канікул.

2.1.2.      У разі продовження канікул телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу вихователеві або класному керівникові для визначення нового терміну канікул.

2.1.3.      Ознайомитися з планом проведення канікул у класі, навчальному закладі, брати активну участь у запланованих заходах.

2.1.4.      У разі  неможливості  за  поважних причин або сімейних обставин узяти участь у за­планованих заходах під час канікул або вчасно розпочати навчання після канікул, слід завчасно попередити вихователя або класного керівника, надавши заяву чи медичну довідку, що підтверджує обгрунтованість причини.

2.2.      Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул

2.2.1.    Під час канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху:

•   рухатися тротуарами і пішохідними доріжками, дотримуючись правого боку;

•   за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;

•   переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і назем­них, а за їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

•   у місцях із регульованим рухом зважати тільки на сигнали регулювальника чи світлофора;

•   виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнившись, що не наближаються
інші транспортні засоби;

•   чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіч­
чях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

•   на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на
проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;

•   у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного
або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

•   категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї
ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;

•   рухатися по дорозі велосипедом можна тільки дітям, які досягли 16 років; мопеди й вело­
сипеди повинні бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, позаду — червоного; на голові у водія має бути захисний шолом; чітко дотримувати правил дорожнього руху;

•   водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом
і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велоси­
педна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідними доріжками; їздити не тримаючись за кер­мо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби;

•   для катання на інших засобах (скейтборд, самокат; ролики та ін.) обирати місце на дитячих
майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено;

•   учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах, предметних уроках;

•   перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;

•   учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:

•   заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (за­
пальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речови­
ни, вогнезаймисту рідину та ін.);

•   користуватися газовою плитою вдома тільки зі спеціалізованим електричним приладом для
вмикання під наглядом дорослих;

•   заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовува­ти горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пі­нопласту, поролону, полівінілу та ін.); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, фе­
єрверки, бенгальські вогні та ін.), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожек­тори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загоряння; встановлювати стільці, крісла та ін., конструкції, виконані з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи

•   у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайомих чи чужих предметів, зокрема, побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах — це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;

•   не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом. Користу­ватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, негайно повідомити до­рослих;не скупчуватися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю;

•   під час участі в масових заходах не галасувати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не ство­рювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, дотримувати правил пожежної безпеки;

•   у разі пожежної небезпеки — наявності вогню, іскріння, диму — негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номе­ром 101, назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону;

•   при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорос­лих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону; назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши свій номер телефону.

2.2.3. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських мі­сцях, приміщеннях, транспорті та ін. учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння та ін.:

•   під час канікул заборонено перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запо­бігання утеплення дітей;

•   категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар'єрів, напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів і попере­дження травм та загибелі дітей;

« категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;

•   уникати вживання в їжу грибів;

•   заборонено брати до рук, нюхати, куштувати незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;

•   пересуватися обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи у відкритий каналізаційний люк;

•   не наближатися на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, що стирчать,т а особливо, якщо від них іде гудіння — такі проводи ще можуть бути підживлені електро­струмом;

•   не наближатися до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами — можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень за 5 м;

•   бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки чи атракціони, турніки, прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгой­дувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;

•   не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;

•   не наближатися до відчинених вікон, не нахилятися на перила, парапети сходинок для за­
побігання падіння дітей із висоти;

•   не спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища — там
може бути отруйний газ;

•   не контактувати із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих
на сказ тварин;

•   застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах,
навчальних уроках.

2.2.4. Під час канікул учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, друзів, у замкнутому просторі приміщень із незнайомцями, правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:

•   не розмовляти й не контактувати із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей;

•   не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть;

•   перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років — до 21 год, до 18-ти років — до 22 год. У темну пору року — із настанням темряви;

•   діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних ор­ганів. Якщо незнайомець запитує, коли повернуться батьки, слід повідомити, що неза­баром — вони у сусідів, тим часом зателефонувати батькам, а двері незнайомцям не відчиняти;

•   триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або трав­ми; у стосунках із оточуючими слід поводитися толерантно;

•   не заходити в під'їзд, ліфт із незнайомцями; слід одразу кликати на допомогу, якщо незна­йомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між будинками й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти осторонь, щоб потенційний переслідувач прой­шов повз вас;

•   не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень. Неповнолітніми у кримінальному праві вважають осіб віком до 18-ти років. За злочини, вчинені після настання 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності; позбавлення волі неповнолітньому може бути строком не більше ніж на 10 років; найсуворішим примусовим виховним заходом є направлення до спеціальних навчально-виховних установ, що здійснюється примусово, незалежно від бажання неповнолітнього чи його батьків;

•   батьки неповнолітніх, які не займаються вихованням своїх дітей, підлягають адміністра­тивному штрафу в розмірах, передбачених відповідною статтею Карного кодексу України;

•   всеукраїнські гарячі лінії підтримки дітей та молоді України: Всеукраїнська лінія «Телефон довіри» 800-500-21-80, національна гаряча лінія з питань попередження насильства над дітьми та захисту прав дітей — 500-500-33-50 (у межах України дзвінки безкоштовні).

5.    Під час канікул учні повинні виконувати правила із запобігання захворювань на грип, інфек­ційні та кишкові захворювання, педикульоз та ін.:

•   при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря;

•   хворому призначити окреме ліжко, посуд, білизну;

•   приміщення постійно провітрювати;

•   у разі контакту із хворим надягати марлеву маску;

•   хворому слід дотримувати постільного режиму;

•   вживати заходів профілактики: їсти мед, малину, цибулю, часник; чітко виконувати реко­мендації лікаря;

•   перед їжею мити руки з милом;

•   не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити;

•   для запобігання захворювань на педикульоз регулярно мити голову; довге волосся у дівчат має бути зібране; не користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а та­кож не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати іншим свій одяг;

•   не вживати  самостійно медичних медикаментів чи  препаратів,  не рекомендованих лікарем;

•   якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих поряд немає, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім'я, а також зателефонувати батькам.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ АБО АВАРІЙНОЇ СИТУАЦІЇ

3.1.            Не панікувати, не кричати, не метушитися, чітко й спокійно виконувати вказівки дорослих, які перебувають поряд.

 Зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого     перебування.

3.2.            Якщо ситуація вийшла з-під контролю дорослих, слід зателефонувати в служби екстреної допомоги за телефонами: 101 — пожежна охорона; 102 — міліція; 103 — швидка медична допомога; 104 — газова служба, коротко описати ситуацію, назвати адресу, де відбулася над­ звичайна ситуація, а також своє прізвище, ім'я, номер свого телефону.

3.3.           За можливості слід залишити територію аварійної небезпеки.

 

Як писати есе Останнім часом у шкільній практиці став дуже популярним твір-роздум в жанрі есе. Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь. Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним – уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим. Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати. Стиль есе вирізняється: – афористичністю; – образністю; – парадоксальністю. Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності: – символи; – метафори; – порівняння; – алегоричні і притчові образи. Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно: – використовувати всілякі асоціації; – проводити паралелі; – добирати аналогії. Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні: – непередбачувані(парадоксальні) висновки; – несподівані повороти; – цікаві зчеплення. Мовна будова есе – це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики. Цікавим прикладом есе, написаним у формі «сократівського діалогу» (або у формі «запитання – відповідь»), є робота М. Бачмаги з м. Львова. – У мене до тебе є дивне запитання, але ти все ж спробуй на нього відповісти. – Ну, спробую. – Ти – людина? – Дійсно, дуже дивне запитання. Невже ти не бачиш перед собою мене – людину? – Так, я бачу тебе, але чи впевнений, що ти насправді – людина? – Ти справді дивний? – Вчора я серйозно задумався над цим. – І якого ти дійшов висновку? – Я не маю сумніву в тому, що ми з тобою Homo sapiens, але чи не здається тобі, що наші права утискаються, принижуючи нашу гідність? – Ну, не знаю. Я про це якось не думав. – Впевнений, що коли тебе надто це образить, то і ти над цим задумаєшся. – А що сталося? – Сьогодні ще нічого, але пам’ятаєш той випадок, коли ми ввечері верталися додому після футболу? – Таке забудеш. Нас трьох тоді зупинила міліція. І чого? – Як це чого? Вони ж нам чітко сказали: «Пацани, – гроші, або цілими ваші батьки вас не побачать». – Так, але якби ми були п’яні, або що. Шкода, що ми їм не віддали ті 10 гривень. Обійшлося б без синців і поламаних ребер. – Так. До речі, ти не знаєш, як там Він? Його вже виписали з лікарні? Тому я і питаю, чи ти відчуваєш себе людиною. В Конвенції про захист прав людини та основних свобод сказано, що «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». А Україна, до речі, ратифікувала цю Конвенцію. А те, як з нами поводилась міліція… – …принизило мою гідність. – Мене теж це принизило. Але це таке. А ти пам’ятаєш справу Онопрієнка? – Звісно, але ти це до чого? – Якщо я не помиляюся, то в тій же Конвенції сказано, що кожен вважається невинним у скоєнні правопорушення, поки не буде доведено протилежного. А наш Президент у інтерв’ю назвав Онопрієнка винним ще перед остаточним рішенням суду. І не ми з тобою у розмові, а сам Президент у інтерв’ю по телебаченню, а це говорить саме за себе. І якщо вже ми торкнулися загальнодержавних справ, то згадаймо вибори Президента України 2004 року. – Ти хочеш сказати про те, як одна з найцікавіших рубрик нашої улюбленої газети не виходила на її шпальтах два тижні перед проведенням виборів тільки через те, що її автор писав про негативні сторони політики всіх кандидатів? – Так, але не тільки. Діджея однієї місцевої радіостанції керівництво послало у відпустку через те, що він у прямому ефірі вказав на негативні сторони кандидата з найбільшими шансами на перемогу. А ще студентів академії змусили прийти на зустріч з цим кандидатом. Хто не прийшов, тому не зарахували заліків. – І це в нас називається правом на свободу вираження поглядів. Тепер ти розумієш моє питання. І як ти тепер на нього відповіси? – Я відповіді не зміню. Я – людина, ніхто не зможе цього заперечити. – Так, але ти не заперечуєш, що твої права в нашій державі порушуються, і випадковостями ці порушення назвати важко. Це скоріше нагадує політику, спрямовану на приниження твоєї гідності. – І цього я не заперечую. Але скажи мені, хто як не ми повинні відстоювати свої права і свою людську гідність? – Невже ти захищаєш тих кондукторів, які, штрафуючи за безбілетний проїзд, обзивають порушника останніми словами; посадових осіб, які використовують службове становище для власних вигод, одним словом, людей, які так чи інакше утискають наші права? – Ні, я хочу сказати, що… – Я знаю. Ти хочеш сказати, що я мушу щодня виборювати право на свободу слова, гідне поводження та ще безліч прав, які мають надаватися мені беззастережно і за які я не повинен боротися? – А ти, в свою чергу, хочеш, щоб всі твої права, гарантовані Конвенцією, автоматично почали виконуватися з дня ратифікування її Україною? А згадай, скільки років нашій державі? Точно, вісімнадцять. А чи мали якісь права і свободи наші з тобою батьки ще п’ятнадцять років тому? Так, майже ніяких. І як ти думаєш, чи звикли вони до того, що свою гідність можна захистити через суд? А саме це – найважливіше. Я зовсім не виправдовую правопорушення як з боку держави, так і з боку окремих осіб. Але ми не зможемо їх припинити самими словами, а от судовими позовами — інша річ. Ми з тобою говорили про той випадок з міліціонерами. Але ж ми не подали на них в суд, і вони залишилися непокараними і зможуть зробити таке ще і ще раз. Але якби ми оскаржили їхню поведінку, то вони, мабуть, не повторили такого, а їхній приклад застеріг би інших. І так у всьому. Ніхто за нас не зробить нашу державу правовою не на папері, а в реальному житті. Тільки наша ініціатива всіх разом – як громадян і кожного зокрема – як особистості, зможе змінити ситуацію. – А як щодо правопорушників? – Звичайно, вони повинні бути покарані і будуть, якщо ми цього справді схочемо. Я відповів на твоє запитання? – Так. Ми – люди і це — незаперечний факт. А от чи дозволимо ми порушувати наші права, покаже час і наша ініціатива. Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них. • Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів. 1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати. 2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований. 3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе. 4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі. 5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі. 6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально). 7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями. • Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період. • Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе. • Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням. • Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу. • Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід. Приклад твору-есе публіцистичного характеру. Я – українець Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки, я люблю їх вдягати – це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних емоцій. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найек-стремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоційні і мудрі слова Шевченка. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець? У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. Я рідко відмінюю слова «пальто» та «кіно», але якщо вони органічно увіллються у новий правопис, то вживатиму частіше. Важливі у моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно українською. Я – українець? У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репрезентант України. Коли дивлюся бої Кличків, крім споглядання спортивної майстерності, приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. Я байдуже ставлюся до Клочкової, але завдяки їй Україну також знають у світі. Мені не доводилось літати літаками західного виробництва, проте з Ту-154 наша земля виглядає незгірш, як з «Боїнга». У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як України. Я буду жити там, де мені зручно і там, де дозволять обставини, але це місце немислиме без українських просторів. Я – українець. Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі КДБ і відставні радянські військові. На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати. Я не один, я живу серед моїх співвітчизників, які лаються і б’ються у громадському транспорті, стовбичать у автомобільних пробках, святкують і сумують, працюють і гуляють. Ми різні, але всі ми українці. Серед нас ще є ті, хто не розучився читати і самостійно мислити. Я – українець. Тут є студенти, які, бажаючи отримати заповітний «корінець» диплома, можуть навіть прийти на пари з предмета, який їм абсолютно до лямпи, а прийшовши, займатися віршуванням або написанням sms. Тут на грошах ми побачимо гетьманів, бо президенти на таке ставлення ще не заслужили. Часом тут жартують: то дотепно, то грубо, а посміхаються то щиро, то натягнуто. Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише від того, що її не зафіксували у паспорті. Вона у моїх генах, у моїй свідомості, у світовідчутті. Я – українець! Я по-своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок. Я люблю вузькі бруковані вулички Львова і дивуюся помпезно-сірим кварталам Харкова. Одеса і Донецьк не потрапляли до сфери моїх мандрів, але хочеться сподіватись, що й там є чому дивуватися й чому радіти. Затишна і напівсонно-спокійна Полтава є милим провінційним містом. Я впритул бачив «патріотів на трибунах» і тому впевнений, що в окопах їх точно не буде. Я вірю в Україну, але не довіряю окремим індивідам і суспільним групам. Моє повітря переважно наповнене спокоєм і свіжістю. Гори дають відчуття мети і змушують міркувати й про духовні вершини. Крім того, на них значно менше людей і ближче до неба. Приємно дивитись на наше небо за будь-якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. І хоча сни я бачу рідко, довколишня природа з яскравими соняшниками з надлишком компенсує таку особливість. Цокіт підборів на Хрещатику відрізняється від тупотіння у столицях інших держав. Сніг у Карпатах, мабуть, не схожий на свої канадські чи швейцарські відповідники, а кримська галька шурхотить інакше, ніж турецька. Українські пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком спина Андріївського узвозу. Свого часу одна з вулиць, де я мешкав, мала лише номер, але вона не стала від того менш рідною. Якщо у мене будуть діти, то швидше за все вони народяться в Україні. Бо я – українець. Дев’ять правил написання креативного есе Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне – засвоїти дев’ять правил. 1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає). 2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої). 3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.) 4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.) 5. Різні слова (синонімія.) 6. Лаконічність. 7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст). 8. Активна життєва позиція. 9. Книги про есе — це здорово.