четвер, 14 січня 2021 р.

6 навичок, яких варто навчити дитину до 13 років

 Дорогі батьки, прищеплюйте дітям корисні навички, поки це можливо. Тому що коли дитина переходить в стадію підлітка, прищепити нові навички набагато складніше. Підліток – це ходячий клубок протиріч і хаосу в голові. Позбавте його в цей нелегкий для нього час від виховних нотацій. І життя в родині стане спокійніше і гармонійніше.

У 13 років починається підлітковий вік. На цьому етапі діти дорослішають, у них з’являються свої погляди на життя. До непростого віку колишнім малюкам слід бути готовими. Щоб їм легше було адаптуватися і пережити підліткову кризу, варто допомогти їм освоїти деякі навички. Ми підготували найважливіші.

Навички, яких необхідно навчити дитину до 13 років

1. Планування часу

До підліткового віку ви можете допомагати дитині: будити її і збирати в школу. Але потім вам потрібно підготувати її до того, що ця відповідальність ляже на її плечі. Діти такого віку вже в змозі самі встати і підготуватися до школи без сторонньої допомоги.

Навчання управлінням часу – це непростий аспект. Дозвольте дітям хоч раз випробувати наслідки власних дій, коли вони просплять і не потраплять в школу або на тренування. В результаті вчитель буде злий, тренер покарає за порушення дисципліни. Це зовсім буде не схоже на те відчуття, коли лають батьки. Такий життєвий урок буде сильнішим.

2. Прийняття рішень

Дитина повинна навчитися вибирати з декількох варіантів, приймати рішення і прогнозувати результат. Навчіть його говорити «ні», коли в цьому є потреба. Ви ж не хочете, щоб малюк перетворився на дорослого, на якому всі їздять. Звичайно, допомагати оточуючим потрібно, але не коли це на шкоду собі.

Також він повинен розуміти і приймати різні думки, а не вірити в те, що є тільки його думка і неправильна.

3. Ввічливе спілкування

Якщо підліток хоче, щоб його сприймали як дорослого, він повинен говорити зі старшими шанобливо. Здається, що в такому віці неможливо навчити бунтаря правилам спілкування. Але це не так, головне – правильний підхід.

Не повчайте, а покажіть, як потрібно на своєму прикладі. Не кажіть: «Ти нічого не розумієш, малий ще». Попросіть його пояснити свою точку зору.

4. Ведення господарства

Підліток – теж член родини, тому він повинен виконувати частину обов’язків по дому. До 13 років дитині слід знати, як включати пральну машину, прибирати речі і посуд після себе, а також мити за собою чашку.

Непогано навчити дитину готувати основні страви для себе та членів сім’ї. Звичайно, все повинно виконуватися разом з батьками. Тільки прикладом і конкретними діями ви зможете розвинути в малюка почуття відповідальності.

Іноді мамам легше відкласти навчання домашньому господарству на потім, оскільки їм простіше і швидше все зробити самій. Але все-таки варто дозволяти дитині допомагати вам.

5. Несення відповідальності

Кращий спосіб навчити дитину відповідальності – завести домашню тварину. Ваше чадо скаже вам про це бажання. При цьому потрібно поговорити з ним і розповісти, що звір – не іграшка і за ним потрібно дивитися: прибирати, гуляти, годувати.

Перший час без батьківської допомоги, контролю і порад дитині не обійтися. Тому, придбавши тварину, не кажіть дитині: «Ти хотів – ми придбали, тому займайся, а то викинемо на вулицю або віддамо». Таким способом ви тільки прищеплює дитині байдужість до братів наших менших. Ні до чого хорошого це не призводить. Відповідальність повинна виховуватися на позитивних моментах.

Якщо у вас в родині є ще маленькі діти, можете просити підлітка доглядати за ними. Тільки не на постійній основі.

6. Уміння поводитися з грошима

Мало дітей вміє правильно розпоряджатися грошима. В цьому вина батьків, а також бабусь і дідусів, які люблять балувати свого онука чи онучку. Дитина отримує гроші і витрачає їх на що завгодно. Тому потрібно пояснити дитині, що гроші заробляються нелегко і застосовувати їх потрібно з розумом. А також частина можна відкладати для більш серйозної покупки.

Подаруйте дитині скарбничку, нехай частину своїх грошей відкладає на покупку чогось більш серйозного. Може, він і не збере всю суму, але головне – процес. Коли скарбничка буде повна, дістаньте з неї кошти і перерахуйте. Бракує – тоді можете докласти.

Витрати та заощадження: 5 речей,яким дорослі мають навчити дитину

 

Поширити

Немає великої таємниці, що з дитини, що вміє розумно поводитися з грошима, виростає доросла людина, що поводиться з грошима так само. Можна довго говорити, що шкільна освіта обов’язково давати дітям ці навички, та в більшості випадків поки це залишається на рівні бажань та планів. Проте не варто перекладати ці навички тільки на школу. Дорослі, що опікуються дитиною, також мають навчати її раціонально розпоряджатися грошима та відповідально ставитися до своїх витрат.

Для того, щоб навчити дитину розумно поводитися з грошима треба докласти більших зусиль, аніж просто подарувати їй скабничку-порося. Фінансова експертка та авторка книги “Kids and Money: Giving Them the Savvy to Succeed Financially” Джейн Перл вважає, що для фінансового добробуту в дорослому віці необхідно вчити людину з дитинства заощаджувати та витрачати з розумом. Вона ділиться кількома основними правилами, які слід опанувати кожній дитині з допомогою батьків.

Важливість відтермінованої винагороди

Дуже важливо навчити дитину розуміти зміст так званої відтермінованої нагороди. “Ти можеш отримати набагато більше, але потім.” Перл зазначає, що здатність чекати на отримання винагороди позитивно впливає на фінансовий добробут людини. А дослідження показують, що ця здатність – передумова для успіху в навчанні, бізнесі та спорті.

Джейн Перл пропонує допомогти дитині навчитися чекати задля отримання чогось насправді класного, склавши “план накопичення” для того, що вона хоче, й підсиливши його власними діями. Варто домовитися з дитиною про певні правила щодо накопичення. Скажімо, ви станете банком, який буде докладати певний процент до заощаджень дитини, але тільки з моменту досягнення узгодженої суми. Наприклад, тільки коли сума заощаджень сягає 200 гривень, дитина щомісячно отримує “процент”. Якщо ж частину грошей вона витрачає, то має накопичити знов стільки ж.

Сенс у тому, щоб привчити дитину ХОТІТИ заощаджувати, а не змушувати її це робити. Якщо силою примушувати дитину заощаджувати гроші, то тієї ж миті, як вона відчує певну свободу і відсутність контролю дорослих (скажімо, після закінчення школи), вона може радо і легко спустити все. Чи ж почати хаотично тринькати гроші. Просто тому, що нарешті вільно зможе це робити.

Різниця між “хочу” й “потрібно”

Цілком нормально, що ми всі чогось завжди хочемо. Але важливо розрізняти прості бажання та потреби. Можна кожного місяця обговорювати з дитиною запланований бюджет на необхідні йому речі (одяг, засоби з догляду, шкільне приладдя та спортивний чи музичний інвентар), необов’язкові витрати (іграшки, ігри,) та трохи для власних заощаджень. Наочно представлені витати дозволять дитині зрозуміти, що всі можливості для “хочу” випливають вже із залишку коштів після покриття пунктів “потрібно”.

Перл наводить з власного досвіду один з простих і досить цікавих способів для дітей вчитися бачити цю різницю. Якщо її син чує, як вона каже, що їй необхідна пара нових кросівок, то перепитує, чи їй дійсно ПОТРІБНА ще одна пара до вже наявних трьох. І вона закидає дрібноту до скарбнички “Спіймано!”. Так само робить він, якщо “спіймають” його. Аналізуючи слова дорослих, діти вчаться аналізувати свої бажання та реальні потреби. Тим паче, що до скарбнички мають віддавати свої гроші і вони.

Розуміння сутності компромісу

Коли дитина зрозуміла різницю між бажаннями й потребами, варто починати пояснювати їй сутність компромісу. “Ти не зможеш мати все, але цілком можеш обрати з того чи іншого”. Так, це теж спільна справа. Ви ж не здивовані, що ходити в магазин з дітьми корисно. Дорослі можуть постійно порівнювати ціни та обговорювати з дітьми, чому вони десь більші, а десь – менші. Ми можемо пояснювати дитині різницю між схожими товарами, а отже й пояснювати, чому іноді варто купити декілька штук дешевого товару А, але вибрати один дорогий товар Б.

Вміння відмовляти собі

Коли дитина вже трохи розібралася з пріоритетами та компромісами у витратах, набагато легше навчити її самоконтролю. Якщо батьки часто відповідають “Так” на її забаганки, то ризикують отримати залежну людину зі сформованим споживацьким поглядом. Якщо ж часто відмовляють, не сильно вдаючись до пояснень своїх рішень, то ризикують отримати дивне відчуття провини, бо ніби надто обмежують дитину в усьому.

Здається, що для батьків це гра, в якій виграш неможливий. Але варто згадати про бюджет, що спільно обговорюється з дитиною. Можна дати дитині можливість самій обирати те, як витратити гроші з пункту “хочу”. Навіть якщо кілька місяців дитина буде обирати варіанти, які їй самій потім здаватимуться безглуздими чи зайвими. Так на власному досвіді вона вчитиметься відмовляти собі в надлишкових забаганках заради цінних речей.

Критичне та скептичне ставлення до реклами

Надзвичайно важливо навчити дитину критично сприймати медіа, рекламу та тиск однолітків. Простих і дієвих способи два. Перший полягає в спільному аналізі реклам, що вам зустрічаються. Звертайте увагу дитини на ракурс, що візуально збільшує продукт. Чи на дикторів, що скоромовкою хвалять продукт – так швидко, щоб у вас не було жодної можливості сконцентруватися на його реальних якостях. Привчайте аналізувати мотиви, на яких намагається грати реклама.

Ну, а другий знадобиться тим, хто сам не надто успішний в першому – дорослим, яким самим часто не сила втриматися перед пропозиціями з реклами. Пояснюйте на власному гіркому досвіді дітям, на який саме гачок вас піймала реклама, та що з цього вийшло.  Певно, усі дорослі мають пару історій про надзвичайно корисні диво-швабри чи суперкомпактні тренажери, реклама яких тиснула на природне бажання лінуватися чи швидко досягти бажаних результатів.